Connect with us

Storie di vita

Викликала таксі: незабутня зустріч з людиною, яка вразила мене до глибини душі.

Published

on

На днях я викликала таксі, і за мною приїхав чоловік, який вразив мене до глибини душі. Настільки, що я вже другий день всім про нього розповідаю.

Сідаю в авто. Водій усміхається, а я у телефоні, розбираю деякі робочі питання.
– Вам не прохолодно?
– Ні, дякую, все гаразд.
– Ви не змерзли?
– Ні, мені справді добре.
– Хочете цукерок? Я щойно купив їх у магазині. Такі смачні! Желейки. Обожнюю їх! Зазвичай не пропоную пасажирам, це ж нетактовно. Але вам прям захотілося. Я все зрозумію, якщо відмовитесь. Хочете?
– Хочу!
Віддав мені всю коробку. Пожартувала, що розумію, чому в нього такий високий рейтинг. Зупинилися на світлофорі, повз машини пробігали хлопці з квітами.
– Любите квіти?
– Люблю. Зупинив хлопців, купив мені квіти.
У мене аж очі розкрилися від здивування.
Їду, усміхаюся… приємно якось…
Намагаюсь зрозуміти, що відбувається – ранок, ще трохи сонна.
Завели розмову про дітей. У нього донька на другому курсі в університеті в Польщі. І коли він сказав наступну фразу, моя щелепа впала на підлогу.
«От знаєте, Зоя. Я так кайфую від того, що у мене є дитина. Дружина. Робота. Мені це дійсно подобається.
Дзвонить мені донька, просить грошей на якісь речі. Ну, вона там у Польщі. Сумує. А я їй поповнюю картку, і т-а-а-к добре на душі стає. Просто кайф! Що я дитині своїй зробив щось приємне. Я уявляю, як вона там якісь платочки собі купить, піцу замовить з друзями, їй на все вистачить. І мені прям тепло.
А ще знаєте, я от коли дружину везу на манікюр (на секундочку, так?), я сам розраховуюся. І так кайфую! Вона ж потім цей манікюр мені ще 2 тижні показуватиме і усміхатиметься. І мені так добре від цього, ви собі не уявляєте. Я ж родині щось добре зробив! І мені так добре на душі після цього».
На цьому етапі я вже забула про входячі на своєму телефоні.
«А от ще знаєте, так мало щасливих людей на вулицях! От я дивлюся на пішоходів, і майже не бачу «своїх», усміхнених. Всі такі похмурі й метушливі. Ви взагалі перша, хто усміхнулася мені за останні кілька днів з пасажирів.
Зустрів знайомих нещодавно. У них двоє дітей – у 1-му класі й у 3-му. І вони скаржилися, як дорого дитину в школу зібрати, а приладдя купити, а підручники, а форму, а курси…» Хвилин 15 розповідали, і облич на них не було.
А я запропонував рішення. Знаєте яке?
Сказав – ідіть у найближчий дитбудинок і здайте туди своїх дітей, якщо вони для вас проблема. І у вас не буде проблем ні зі школою, ні з формою, ні з підручниками. Вони у відповідь – «ні, ну як це.. так не можна.. ми ж любимо їх, це ж наші діти..»
Ну от ваші діти – значить, будьте вдячні за те, що Бог послав вам здорових, живих гарних дітей. Багато людей мріють про це і на всі гроші у світі готові, а у вас цей дар вже є. Подарунок долі.
Любіть їх – робіть усе для них. І робіть так, щоб вони про це «все» навіть не дізналися. Не любите – здайте в дитбудинок.
Чого ви скаржитесь?
Настільки щасливі люди, а зовсім не помічають свого щастя.
І в більшості так, правда?…»
Він ще про щось розповідав далі.
Я мовчала, слухала (це рідко буває), і в моїй голові проносилися фрази «оплачую манікюр дружині і кайфую», «роблю щось для дитини і кайфую».
Я зрозуміла, що ось цей Водій не підприємець, не інвестор, не політик. Він не входить ні в які ТОП 100 чоловіків, як багато моїх знайомих. Його не на обкладинках журналів. З ним не знімають інтерв’ю. Він навіть не заробляє, як я.
Але життя в ньому більше, ніж у всіх інших! Любові, світла – справжнього світла, не телевізійного! – більше, ніж у всіх людей, яких я коли-небудь зустрічала. Взагалі.
Я дивилася на чоловіків зі свого оточення і думала, що це нормально. Бути вічно з кислим обличчям (ти ж у великому бізнесі), або не усміхатися, бути вічно зайнятим і незадоволеним, не вміти насолоджуватися, або говорити жінкам «ого, знову на свої салони гроші витягаєш з мене», або ставитися до життя, як до боротьби й випробування.
Я вийшла з авто з квітами, цукерками і в супроводі 100500 компліментів. Цікаво, чи він так масштабує своє світло на всіх людей? Я вийшла і зрозуміла, що мені прямо світло!!! Такий великий урок. І таке космічне ставлення до життя.
Я таких інсайтів і просвітлення після тренінгів ніколи не отримувала.
Учителі поруч!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 2 =

Також цікаво:

EN4 години ago

Danny Mercer’s 100th House, Paid Off, Toledo, Ohio

In the fall of 1977, Danny Mercer was eighteen, two months out of Rogers High School with no diploma and...

Storie di vita6 години ago

Qualche giorno fa mia figlia mi ha telefonato mentre stavo sistemando la cucina.

A una certa età, il programma ideale per il sabato sera è un pigiama comodo, una tisana calda e nessuno...

EN6 години ago

The $150 the Churro Cart Made Off Kate Hudson’s Kiss Scene on Ninth Avenue

I've run my cart on the corner of West 45th and Ninth for eleven years. Coffee, churros, the occasional bacon-egg-and-cheese...

EN7 години ago

Seven Years in the Shadows, One Night of Courage

At one in the morning, a boy walked into the police station on Elm Street in Rockford, Illinois. He gripped...

EN9 години ago

The Dog Who Knocked Over a Folding Table on East Passyunk

I run the front counter at a vet clinic on East Passyunk in South Philly, and most of what I...

Storie di vita11 години ago

Quando erano piccoli, desideravo continuamente qualche minuto di silenzio.

«Figli miei, quando non ci sarò più, promettetemi che non diventerete degli estranei che si incontrano soltanto ai funerali.» È...

Storie di vita11 години ago

Quando non ci sarò più, chi riunirà i miei figli attorno alla stessa tavola? Il desiderio di una madre per il loro futuro

Vorrei dire loro qualcosa che forse non sono mai riuscita a esprimere fino in fondo, perché noi mamme, a volte,...

EN11 години ago

The Coat I Never Brought Back to Walter Hayes

I was standing on a folding stage behind a ribbon the color of a stop sign, and a reporter from...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.