Викриття зради: брат розкрив таємницю чоловіка

Оксана мчала вулицями оживленого Львова до другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях. Її серце билохіднуло від люті: сусіди знову скаржилися на брата чоловіка, який перетворив її спадщину на притон. Але те, що вона побачила, ухопила в двері, стало справжнім ударом. Брат чоловіка розкрив їй жахливу правду про зраду чоловіка, і тепер її світ розпадався. Оксана стояла перед вибором, який роздиравла її душу: пробачити зраду чи почати життя з чистого аркуша.

— Оксанко, це ж мій брат, йому ніде жити, — умовляв її чоловік Ярослав, коли все починалося. — Він розлучився з Наталкою, куди йому дітися?

— Не хочу пускати Тараса в бабусину квартиру, — нерішуче заперечила Оксана.

— Він нічого не зруйнує, — наполягав Ярослав. — Хіба ж йому їхати до батьків?

— А чому не можна? — вчепилася вона за цю думку.

— Чоловікові сорок п’ятий, вже соромно з батьками жити, та й особисте життя у нього є, — Ярослав благаюче подивився на дружину.

— Гаразд, нехай живе, але якщо сусіди скаржилиму, я його вижену! — здалася Оксана після довгої мовчанки.

— Усе буде добре! — зрадів Ярослав, потираючи руки.

У Ярослава були свої плани на квартиру. Він збирався під виглядом «допомоги брату» використовувати її для зустрічей з коханкою, про яку його чотиридцятирічна дружина навіть не здогадувалася.

— Зараз відвезу Тараса, підбачую! — вихвалив Ярослав, схопив ключі та вилетів із хати.

— Такий спішний, ніби сам туди переїжджає, — усміхнулася Оксана і пориanguвала всралася до своїх справ.

Ярослав повернувся лише через три години. Оксана, побачивши світло фар, вибігла до двору.

— Де ти затримався? Я вже збиралася тебе шукати! — напівжартома сказала вона.

— Показував Тарасові квартиру, — ухильливо відповів Ярослав, приховуючи справжню причину.

— Слухай, він хоча б за світло та воду платитиме? — раптом запитала вина.

Ярослав завагався, його погляд метнувся. Він не обговорював цше з братом.

— Знаєш, якось незручно брати гроші з рідного брата, — відповів він з докором. — За квартиру ми й так платимо, він багато не намотає.

Оксана, піддавшись на умовляння, погодилася, що брати гроші з родича — нічого гарного. Але щойно Тарас заїхав, квартира перетворилася на хаос. Днями і ночами тут греміла музика, збиралися шумні компанії, приходили різні жінки, лунали крики та сваволя. Сусіди почали викликати дільничого, але той лише виписував штрафи, не маючи сили вгамувати непокірного жильця.

Тарас поскаржився братові на проблеми.

— Сусіди докололися, — промовив він. — А ми ж ведемо себе тихо. Зроби щось, а то якщо мене виженуть, тобі сюди теж дорогу закриють, — пожартував він.

— Я все владнаю, але ти припини галасувати, — відповів Ярослав. — Якщо Оксана дізнається, нам кінець!

— Більше не буду, — пообіцяв Тарас, але тієї ж ночі сусіди знову викликали поліцію.

Одна з сусідок, не витримавши, з’ясувала, кому належить квартира, і знайшла Оксану у соцмережах. Вона запитала, чи знає господиня, що відбувається, і чи знає про візити дільничого. Відповідь Оксани шокувала сусідів: вона не мала жодного уявлення.

За годину Оксана вдерлася до квартири, палаючи від люті.

— Привіт! — усміхнувся Тарас, відчиняючи двері.

— Тарасе, на тебе сусіди скаржаться! — випалила вона. — Я вимагаю, щоб ти з’їхав!

— З’їхав? — здивувався він. — Вибач, але ти не виправдала довіри!

— Це ти не виправдав довіри! — різко відповіла Оксана. — Вигнаю!

— О, так? Тоді послухай дещо про свого чоловіка! — зловтішно кинув Тарас.

— Що ти несеш? — вона завмерла, дивлячись на нього.

— Не лише я тут порушую спокій, — хмикнув Тарас. — Твій Ярослав теж молодець.

— Що маєш на увазі? — голос її затремтів.

— Він приводить сюди свою коханку, — випалив Тарас. — Вже три місяці! А ти, невістко, і в натурі не знаєш!

Новина вразила, як блискавка. Оксана відчула, як земля тікає з-під ніг.

— Геть звідси! — крикнула вона, показуючи на двері.

— А з чоловіком що робитимеш? — усміхнувся Тарас.

— Не твоя справа! — рикнула вона. — Іди геть!

Тарас, зі смішком, почав збирати речі й за двадцять хвилин зник. Оксана лишилася сама в розгромленій квартирі. Зайшовши всереди, вона не впевнила бабусиного житла: від затишку не залишилося й сліду. Брудні стіни, розкидані речі, запах тютюну — усе кричало про зраду. Вона розчинила вікна, намагаючись вигнати дух брехні.

Вдома її чекала важка розмова з Ярославом. Спочатку він утратив увагу, але, притиснутий до стінВона нарешті зрозуміла, що її нове життя вже почалося — без оман, без зради, лише з вірою у себе.