Connect with us

З життя

Вышла замуж за разведённого, но теперь размышляю о разводе из-за его дочери в однокомнатной квартире

Published

on

Когда я два года назад вышла замуж за разведённого мужчину, у меня не было ни сомнений, ни страхов. Мне казалось, он ценит семью, ведь уже прошёл через ошибки молодости. Наш брак казался крепким — пока одна новость не перевернула всё с нога на голову.

— К нам переезжает Настя, — без предисловий заявил муж, едва переступив порог. — Поступила в МГУ, будет жить с нами. Месяц, два… а может, и все пять лет учёбы.

Я остолбенела. Наша однокомнатная в спальном районе Москвы — и тут взрослая девушка? Даже если это его дочь, как это вообще вписывается в реальность?

— Почему не общежитие? — выдавила я. — Я сама в Питере с двумя подругами в комнате ютилась — и ничего, выучилась. Почему она не может?

Но Сергей будто ослеп от гнева. Лицо покраснело, голос стал резким:

— Ты вообще слышишь себя? Это моя кровь! Единственная дочь! Я годами её почти не видел, а теперь она рядом — и я должен запихнуть её в общагу?

Дальше — как по шаблону. «Решение принято», «твоё мнение не важно». В тот момент я почувствовала, будто все эти годы были пылью. Я не жена, а так — приложение к его жизни.

Настя — хорошая, не спорю. Умница, не хамка. Но где в наших 30 метрах место для третьего? Где она будет спать — на складывающемся диване? Где готовиться к сессиям? И главное — где моя жизнь? Где тихие вечера, где я — женщина, а не соседка по коммуналке?

Не выдержала. «Она не поселится здесь», — бросила я и вышла, хлопнув дверью. Бродила по промозглым улицам, ревела в подворотне. Дело даже не в Насте, а в том, что меня не спросили. Как будто мой комфорт — пустой звук.

Теперь думаю: зачем быть с человеком, для которого ты — фон? Который в любой момент поставит тебя перед фактом? Я же знаю, это только начало. Потом будет «внуки погостят», «поможем с ипотекой»… И каждый раз — его выбор, а мой голос — ни о чём.

Самый тяжёлый шаг — уйти от того, кого любишь. Но ещё тяжелее — остаться, когда ты уже призрак.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + два =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя4 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя5 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя7 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя9 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя12 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя14 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя15 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...