Connect with us

З життя

«Взрослая дочь ставит ултиматум: Разве я не заслужила счастье?»

Published

on

Тридцать два года, и ты вдова. Это не просто горе — это рана, которая не заживает. Каждый день — бигва, в которой нельзя показывать слабость. Особенно когда на руках крошечная Лиза, а впереди — лишь пустота и вечные угрызения совести. Муж погиб внезапно — ДТП, обычное утро, даже не успел попрощаться. И я осталась одна, с дрожащей малышкой на руках и ощущением, что больше не будет ни солнца, ни радости, ни завтрашнего дня. Видимо, судьба решила проверить меня на прочность.

К счастью, после института меня сразу взяли на работу — не самую престижную, но стабильную. Материнство не похоронило карьеру, но каждую победу приходилось вырывать зубами. Я экономила на всём, вставала затемно, возвращалась затемно, валясь с ног от усталости. Выживала только благодаря маме. Она стала моей опорой: кормила Лиду, водила её в сад, помогала с уроками. Без неё я бы сбилась.

Первые годы прошли будто в тумане. Я даже представить не могла, что когда-нибудь снова пущу мужчину в сердце. Да и как? Девочке нужен отец, а я не могла без слёз произнести слово «любовь». Лиза росла, потом школа, подростковые бунты. Мы ссорились, мирились, но я всегда была рядом. Хотела, чтобы она выросла сильной, но не чёрствой. Делала всё, что могла.

Когда она поступила в МГУ, я решила отступить. Не давить, не лезть в её жизнь. Интересовалась её парнем, но ответы были скупыми. Ну и ладно — её выбор. Думала, моя жизнь закончена… пока коллега, Николай, не пригласил меня в кино. Сходили пару раз. Не сложилось. Я всё ещё жила прошлым, а он — воспоминаниями о бывшей жене. Расстались тихо, но я вспомнила, что я женщина. Что могу улыбаться, краснеть от комплиментов, держать в руках букет. Мне этого так давно не дарили.

Прошли годы. Лиза вышла замуж, родила дочь — я стала бабушкой. Зять у неё золотой: терпеливый, спокойный. Даже её тяжёлый нрав выносит — значит, любит. Я радовалась за них. Думала, на этом всё… но жизнь внезапно перевернулась.

Сергей появился случайно. Познакомились на книжной ярмарке. Он — вдовец, я — вдова. Сначала просто разговоры. Потом — прогулки по парку, звонки по вечерам, истории из жизни. Он работал в международной фирме, полжизни провёл в разъездах. Умный, чуткий, с тёплым взглядом. Рядом с ним я чувствовала покой. Без тревоги, без боли. Просто — родной человек.

Но стоило мне рассказать о нём Лизе, как дочь окаменела. Она взорвалась. Её бесило всё: его бородка, манера говорить, возраст (он младше меня на четыре года). Даже то, что он оформил дарственную на детей — для неё это было «подозрительно». Говорила, что я слепая, что мной используют. Не слушала, перебивала, хлопала дверью, стоило мне заикнуться о чувствах. А я ведь не просила у неё благословения!..

Она стала приходить реже. Раз в месяц, иногда — с внучкой, иногда — одна. Смотрела на меня с упрёком, будто я совершила предательство. А я… я всю жизнь прожила для неё. Отдала всё. Даже шанс на личное счастье принесла в жертву.

Пару раз я лгала — говорила, что мы с Сергеем расстались. Лишь бы не видеть этой ненависти в её глазах. Но я устала. Устала прятать любовь, словно стыдный грех. Мне больно, что дочь ставит ультиматум: или он, или она. Разве дети в праве отнимать у родителей последнюю искру тепла?

Может, надо собрать всех за одним столом. Обсудить. Без криков. Но я боюсь — вдруг последняя ниточка порвётся навсегда. Не знаю, что делать. Бороться за своё право дышать — или снова остаться в пустоте ради призрачного «мира в семье».

Пока я молчу. Но внутри — вой. Ведь я тоже человек. И я заслуживаю любви… даже в шестьдесят.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять + дванадцять =

Також цікаво:

З життя2 години ago

23 Роки Відданості Сину: Секрети, Які Виявило Приховане Відео

Двадцять три роки я віддав свого життя паралізованому синові. Потім прихована камера показала правду, яку я ніколи не міг уявити....

З життя5 години ago

Я уявляла, що знайшла своє щастя…

Мені снилося, що я заміж вийшла… Поки Оксана розраховувалась за продукти в київському супермаркеті “Родина”, Михайло відсторонено стояв біля вітрини...

З життя5 години ago

Любов, що зародилася з обману

Одарка Миколаївна стояла перед директоркою, пальці переплутались у паперах. «Ганно Василівно, благаю! Не звільняйте! Дві дитини, кредит на хатину!» –...

З життя8 години ago

Порив, що врятував моє життя

— Оленко, ти що витворяєш?! — голос Миколи гримів по хаті. — Куди це ти зібралась у такому?! — До...

З життя9 години ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя11 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя12 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя15 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...