Connect with us

З життя

«Искал котлеты, а нашёл любовь»

Published

on

Старый гастроном на окраине Перми славился среди местных: вкусная кулинария, щедрые порции, душевные продавщицы. Татьяна Сергеевна работала там уже пятнадцать лет — сначала за прилавком, потом заведующей отделом. Всё знала, всё помнила — кому добавить лишний пирожок, кто любит гречку с маслом, а кому надо положить побольше, «от души».

В тот день она торопилась из подсобки с подносом селёдки под шубой. Только поставила блюдо в витрину, как заметила знакомую фигуру — высокий мужчина в потрёпанной куртке, с грустью в глазах, стоял у витрины и будто кого-то искал.

Татьяна подошла быстрее:

— Если вы ищете Олю, она простудилась. Вернётся через неделю. Вам, как обычно — котлеты и куриные окорочка?

Мужчина удивился:

— Вы помните, что я обычно беру?

— Конечно. Вы же наш постоянный клиент, — смутилась Татьяна.

Он замялся, но вдруг тихо сказал:

— Я всё хотел к вам подойти, Татьяна, а попадаю только к Оле. Обидно даже.

— А откуда вы знаете, как меня зовут?

— Ну, на бейджике же написано.

Сзади раздражённо прозвучал голос Галины Петровны:

— Мужчина! Не задерживайте очередь! За вами уже полмагазина стоит!

Он вздрогнул:

— Простите. Домашние котлеты, пожалуйста…

И уже тише, глядя прямо в глаза:

— Может, когда-нибудь домашние котлеты для меня приготовит добрая женщина. Татьяна, у вас кольца нет… если не замужем — можно я вас провожу после работы? Я тут, в соседнем доме, живу один.

Татьяна еле слышно кивнула и протянула ему пакет. Сердце колотилось, словно в юности.

— Значит, до вечера, — улыбнулся он. — А меня, кстати, Лёша зовут.

Весь день Татьяна будто парила над землёй. Даже Галя заметила:

— Тань, ты чего раскраснелась, будто на свидание собралась?

— Всё в порядке, просто настроение хорошее.

Перед закрытием она подкрасила губы, повязала платок и вышла. Алексей уже ждал.

— Прогуляемся? Может, в кино сходим?

Погода была промозглой, мокрый снег лепился к щекам. Они шли по аллее, болтая, будто знали друг друга сто лет. Вдруг он предложил:

— Тань, давай зайдём ко мне? Чайку попьём, согреемся. Я совсем рядом.

— Ну не знаю… мы же почти не знакомы…

— Как не знакомы? Я тебя уже год наблюдаю. Хожу, любуюсь, как ты с людьми разговариваешь — с бабушками ласково, с детьми приветливо. Будто мы давно знаем друг друга. А ты — разве не чувствуешь?

Она улыбнулась:

— Ладно, Лёш. Пошли, а то правда — замёрзла.

В его квартире было скромно, но уютно. Он помог ей снять пальто, поставил ботинки сушиться, заварил чай с мёдом, достал пряники.

Когда за окном разыгралась метель, он вдруг сказал:

— Останься. Я себе на кухне постелю. Куда тебе одной идти?

Татьяна огляделась — тепло, спокойно, и сердце шептало: не уходи.

— Хорошо, останусь…

Она легла на диван, он — на кухне. Но проснулись они уже вдвоём — врозь спать не получилось.

Когда Оля вернулась после больничного, то сразу увидела, как Лёша встречает Таню с работы.

— Ну ты даёшь! Я болела неделю — а ты уже жениха себе нашла! — смеялась она.

На самом деле Оля была рада. Ведь счастливая Татьяна светилась, как солнце, и этот свет грел всех вокруг. А настоящее счастье всегда видно издалека. Даже котлеты в тот день разлетались, как горячие пирожки.

Вывод простой: иногда любовь приходит туда, куда ты просто ходишь за котлетами. Главное — вовремя заметить.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 − чотири =

Також цікаво:

З життя1 хвилина ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя1 годину ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя3 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя5 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя8 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя14 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...