Connect with us

З життя

Изменчивость верности: предательство или спасение?

Published

on

**Дневник**

Я всё решил, мама! Хватит! — Артём упрямо смотрел в окно, стиснув зубы.

— Ты… ты предатель, Тёма! — голос матери дрожал, в нём звучали боль и укор.

— Предатель? Я?! — парень резко повернулся и выбежал из комнаты, хлопнув дверью.

Он плюхнулся на кровать, уткнувшись лицом в подушку. Гнев бушевал внутри, но его быстро сменили воспоминания — тёплые, пахнущие детством.

Когда Артёму исполнилось восемь, отец подарил ему велосипед — синий, с хромированными деталями, о котором он мечтал. Мальчишка целыми днями носился с друзьями во дворе, забыв обо всём. Даже о том, что у папы тоже скоро день рождения. Напомнил дед.

— Артёмка, а подарок отцу приготовил? — тихо спросил он, когда они сидели на лавочке у дома.

— Нет, деда… не подумал…

— Ничего. Если хочешь — сделаем вместе. У меня есть задумка.

Две недели они мастерили деревянную полку. Выпиливали, шкурили, покрывали лаком. Артём работал не покладая рук, даже забросил велосипед.

В день рождения отец казался особенно весёлым. Поблагодарил за подарок, обнял сына и деда. Потом, улыбаясь, вынес из прихожей корзинку.

В ней спал щенок — чёрный, пушистый, с блестящей шерстью.

— Знакомьтесь: Барс. Подарок самому себе. Мечта с детства.

— Саша, ты рехнулся! — всплеснула руками мама. — Собака?!

— Да он же как медвежонок! — рассмеялся отец, и его улыбка растопила все сомнения.

Барса полюбили сразу. Он рос быстро, став сильным и добрым. Особенно привязался к отцу — ходил за ним по пятам, охранял. А однажды даже спас…

Поздним вечером в парке к отцу подошли двое. Нож, угрозы. И вдруг из темноты выскочил Барс — огромный, грозный. Грабители отступили.

— Они и не догадывались, что он и муху не обидит… — смеялся потом отец.

Но самое страшное случилось позже. Болезнь. Лейкоз. За несколько месяцев отец угас. Артёму было двенадцать. И тогда Барс стал его тенью.

Сейчас Артёму — пятнадцать. Год назад в их жизни появился Виктор. Хороший человек. Но оказалось, что у него аллергия на собак.

Мама сначала отшучивалась, но потом сказала прямо: «Нужно отдать Барса». Мол, Виктор — теперь семья. А собака… Артём не мог поверить. Разве можно предать того, кто всегда был рядом?

Он обзвонил друзей — никто не взял пса. Дед тоже не вариант: ему самому тяжело.

— В приют не отдам! — сказал Артём в тот вечер.

— Но Виктор — наш. А собака… — мама заплакала.

— Он — ваша семья. А Барс — наша, — твёрдо ответил парень. — Тогда я уйду к деду.

— Предатель! — прошептала она.

Но потом дед сам позвонил.

— Лена, пусть живёт у меня. И пёс пусть останется.

И Виктор вдруг сказал:

— Отпусти его.

Артём приехал с Барсом и рюкзаком. Пёс тут же улёгся у дедовского кресла, будто так и было.

А однажды ночью дед позвонил:

— Артём, сердце болит…

Парень бросился домой. Соседка вызвала скорую. Фельдшер по имени Аня замешкалась в дверях, глядя на Барса.

— Он не кусается, — поспешно сказал Артём.

— Я знаю, — улыбнулась она.

Так началась их история. Аня стала приходить каждый день. Они гуляли, разговаривали. Потом у них родился Миша.

Барс перебрался к детской кроватке. Следил за малышом, ворчал, если тот плакал.

Миша начал ходить, держась за его ошейник.

А Барсу шёл тринадцатый год. Он тяжело дышал, но терпеливо шагал рядом.

Однажды, когда Аня ушла в магазин, деду стало плохо.

— Я справлюсь, — пробормотал он.

Но сердце подвело.

Барс прыгнул на диван, лизнул руку. Потом — к Мише. Потом — к двери. Соседка поняла.

Когда Артём вернулся, всё было кончено.

— Если бы не Барс… — всхлипывала Аня.

— Всё хорошо, — прошептал он.

Пёс смотрел на них с пола. Его взгляд был полон любви.

Он не предал.

Никогда.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − 18 =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Щастя в темряві

Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...

З життя2 години ago

Навіть слова вдячності не знайшлося

«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...

З життя3 години ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя6 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя9 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя10 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя12 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя14 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...