Connect with us

З життя

З самого початку стосунків стало ясно: участі в домашніх справах не буде.

Published

on

Ще на початку наших стосунків Тарас відразу заявив: він не збирається брати участь у домашніх клопотах. Він сказав, що заробляє гроші та утримує сім’ю, а всі обов’язки по господарству лягають на мене. Тоді, засліплена коханням, я погодилась з цими умовами, певна, що зможу впоратись сама.

З роками втома накопичилась. Я працюю на рівні з чоловіком, але, повертаючись додому, мене чекає безкінечне господарство: прибирання, готування, прання, допомога дітям з уроками. Тарас же після роботи відпочиває, вважаючи, що виконав свою частину. Мої прохання про допомогу він відхиляє, нагадуючи про нашу домовленість. У моменти розпачу я ділилась переживаннями з сестрою Олесею. Вона нагадувала, що я заздалегідь знала про позицію Тараса і сама на неї погодилась. Олеся підкреслювала, що змінити дорослу людину важко, особливо якщо вона впевнена у своїй правоті.

З народженням дитини ситуація загострилась. Я сподівалась, що батьківство змінить Тараса, але він лишився таким самим. Усі клопоти про малюка лягли на мене. Тарас виправдовувався втомою та важливістю своєї роботи, стверджуючи, що утримання сім’ї — його головне завдання. Я почувалася самотньою і непонятою. Розмови з подругами лише посилювали розчарування: їхні чоловіки брали активну участь у сімейних справах, допомагали з дітьми та по дому. Я почала порівнювати своє життя з їхнім, і образа росла.

Одного разу, не стерпівши, я вилила Тарасові все, що накипіло на душі. Він вислухав мене, але відповідь була передбачуваною: «Ти знала, на що йдеш. Я не змінився і не збираюся. Якщо тебе це не влаштовує, думай сама, що робити далі.» Ці слова вразили мене в саме серце. Я усвідомила, що сподівалась на зміни, які ніколи не стануться.

Тепер я стою перед вибором: продовжувати жити в такому шлюбі, сподіваючись на диво, чи наважитись на радикальні зміни. Я розумію, що заслуговую на повагу та підтримку. Кожна жінка має право на партнера, який цінує її внесок і готовий ділити з нею не лише радощі, а й тяготи сімейного життя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 3 =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Десять років мовчання

Ось перероблена історія з урахуванням усіх побажань, у форматі теплого голосового повідомлення подрузі: Десять років мовчала. – Годі вже мовчати!...

З життя2 години ago

Двері закриті для кохання

Володимир стояв перед знайомими дверима й не міг наважитися дзвонити. У руці важка сумка, в кишені куртки брязкали квартирні ключі,...

З життя2 години ago

У цій родині ти залишився в тіні

– Тебе тут немає! – голос Ганни був повен люти. – Чуєш? У цій родині тебе більше нема! – Га́ню,...

З життя3 години ago

Унікальна істота

Спеціальна. Про таких як я кажуть – «вона має дар». А я завжди вважала це карою. Але почнімо з постання....

З життя4 години ago

Втрата дитинства в шість років.

Сиротою я стала у шість років. У мами вже були дві доньки, коли вона пологи третьою розпочала. Все пам’ятаю: мамин...

З життя4 години ago

Він врятував мене, а я знищила його

Він подарував мені життя, а я зруйнувала його. — Маріє! Маріє, що ти робиш?! — Левка Лева голос тремтів від...

З життя4 години ago

Сусідка з таємницями з верхнього поверху

Оксана Борисівна завжди знала, що відбувається в їхньому будинку. Хто приходить, коли свариться, у кого бракує грошей на комуналку. Та...

З життя5 години ago

Сором, що залишається назавжди

То ганьба, що роками не минає Марічка Семенівна стерла пил з фото в рамці: там вона в білому халаті поряд...