З життя
З трепетом у серці вона постукала у двері. У відповідь – тиша.
З трепетом у серці Ніна постукала у двері. У відповідь – тиша. Вона невпевнено дістала з сумочки ключ, відчинила двері… Боже, як давно вона тут не була! Все залишилося як було, нічого не змінилося в цьому колись рідному та улюбленому домі, лише все стало непривітно чужим.
Минув майже рік після сварки з Максимом. Вони й раніше, бувало, сперечалися. Ніна брала на руки Софійку і зі сльозами на очах йшла до мами. Здебільшого Максим, скучивши, тікав миритися вже наступного дня. Життя знову налагоджувалося, перемир’я вносило різноманітність у їхні стосунки. Але цього разу все було інакше…
Скинувши спогади, Ніна рішуче попрямувала до шафи, щоб знайти потрібні документи. Папери лежали нетронутими, дбайливо упаковані в папку її ж рукою. Вже два місяці за Ніною наполегливо доглядав хлопець, який давно був закоханий у неї. Відносин між ними ще не було, але тиждень тому він офіційно попросив її руки.
І весь цей тиждень Ніна не могла заснути, щось гнітило її, вона ніяк не могла ухвалити рішення.
Спочатку здавалося, що непорозуміння з Максимом має розв’язатися. Він постукає у двері, як завжди проникливо загляне в саму душу і скаже: “Як же я скучив!”.
Але дні йшли, місяці минали, а в житті нічого не змінювалося. З Максимом бачилися мимохідь, він ставав усе більш відчуженим і холодним, між ними немов розверзлася прірва. Він приходив лише до Софійки, мовчки брав її за руку і вів до себе. Потім так само мовчки приводив назад. Софійка весело щебетала, хизуючись татусевими подарунками – крутилася біля дзеркала у новій суконці чи туфельках. А Ніна лише сумно згадувала, як блищали очі Максима, коли він приносив подарунки для неї. А зараз… на Ніну він навіть і не дивився, вони відчували себе ніяково наодинці, і вона поспіхом зникала у своїй кімнаті. Мама, яка не мала особливих симпатій до Максима, часто повторювала: “Що Бог дає, то на краще”. Поступово й сама Ніна в це повірила.
Глибоко зітхнувши, Ніна прощальним поглядом обвела кімнату і… здригнулася від несподіванки: на дивані спав Максим. Напевно, після зміни. Першим бажанням було швидше піти, але щось змусило її залишитися. До болю знайома кожна риса, обличчя огрубіло, заросло щетиною, кола під очима… Ніна повільно сіла поруч. Що вона знає про цю людину, з якою прожила пліч-о-пліч не один рік? Які думки ховаються за цим нахмуреним чолом? Перед внутрішнім зором Ніни раптом промайнуло напівзабуте обличчя молодого Максима: віддані хлопчачі очі, а усмішка була світлою-світлою… Їй завжди здавалося, що саме в цю усмішку, яка перевернула її душу догори дригом, вона колись закохалася. Невже той усміхнений хлопчик і цей втомлений похмурий чоловік – одна і та сама людина? А часу з тих пір минуло зовсім небагато. Знову згадалася світла усмішка. І так живо, так реально було це бачення, ніби докір їй, Ніні…
Господи, куди ж усе це поділося? Вона безпорадно озирнулася, немов шукаючи когось, винного в її зруйнованому житті. Серце занило, затріпотіло, забилося в лещатах нахлинулих безрадісних спогадів. Їх колись затишний і казковий світок поступово заповнили дріб’язкові суперечки й образи, сльози і безутішне відчуття нерозуміння. Вічно втомлений Максим, який вертівся на трьох роботах, щоб забезпечити її і Софійку і нікому не бути зобов’язаним… У Ніни було час усе обдумати і зрозуміти, що їй елементарно не вистачило терпіння, жіночої гнучкості та мудрості…
А вони ж колись були невимовно щасливі. І це не маячня її хворої фантазії. Ніна схвильовано підвелася, їй нестерпно захотілося довести це самій собі. Її погляд упав на руку Максима, що лежала на їх… весільному альбомі, на фотографії, де вони були просто осліпно щасливі…
Рука її невільно здригнулася, і фотографії з м’яким шелестом посипалися на підлогу. Озирнулася і застигла… На неї дивився Максим.
– Ніно, ти повернулася? – його очі захопливо сяяли, і їй стала нестерпною думка, що півгодини тому вона могла піти назавжди…
“My Wife’s Mum Is Loaded—We’ll Never Need to Work!” My Friend Tom Was Sure His Rich Mother-in-Law Would Provide Forever, But Life Had Other Plans
Mate, let me tell you a story about my friend, James. Hes always been the type to look for an...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Also Can’t Bring Myself to Leave Her Alone
I lost the urge to help my mother-in-law when I found out what shed done. But I cant just leave...
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...