ЗАБОТА БЕЗМЕЖНОЇ ЛЮБОВІ

ЛЮБОВ ПРОКЛЯТА

Що ж тепер буде? з тривогою вимовила Олеся, більше до себе, ніж до коханого.
А що? Пошлю до тебе старост. Чекай, спокійно відповів парубок.

Олеся повернулася з побачення (яке згодом перевернуло її життя) весела й загадкова. Двом молодшим сестрам розповіла у подробицях про зустріч із Ярославом.
Сестри знали, що Олеся була шалено закохана в нього. Ярослав обіцяв одружитися восени, після жнив.

І ось тепер, коли сталося таке близьке побачення на сіновалі, парубок просто зобовязаний був зробити пропозицію.
Але поля вже пусті, врожай у коморах, на дворі зима, а старост як не було, так і нема.

Мати Олесі, тітка Марія, почала помічати в доньці зміни. Звичайно жвава, Олеся стала сумна й якось нерівно погладшала. Відбулася розмова по душі. Після зізнання доньки тітка Марія захотіла сама подивитися в очі майбутньому «зятеві». Та заодно дізнатися, чи не заблукали десь старости?

Не довго думаючи, пішла у сусіднє село (там жив Ярослав). На порозі її зустріла мати парубка. Вона нічого не знала про вчинок сина. Тітка Марія вилила душу, і обидві жінки розлютилися на Ярослава. А він у відповідь тільки знизав плечима:

Звідки ж я знаю, чий у Олесі дитя? У селі хлопців повно. Мені що, усіх дітей визнавати?

Тітка Марія аж затремтіла від люті.
Ідучи з того дому назавжди, лише кинула на прощання:

Щоб ти, негіднику, віку свого без шлюбу не був!

Мабуть, ті слова розгніваної матері дійшли аж до небесної канцелярії. Ярослав згодом одружився аж чотири рази

По обличчю матері Олеся зрозуміла, що розмова пішла не краще. Тітка Марія суворо наказала донькам:

Батькові ні слова! Самі розберемося.
Олесю, поїдеш до Житомира до родичів. Коли дитина народиться, залишиш її в будинку маляти. Інакше баби в селі язиками скрізь дошкулятимуть. Не відмитися А там побачимо. Дай Біг, усе владнається. От тобі й дорога дочка

Чоловік тітки Марії, Денис Васильович, був у селі в шанованих. Усі зверталися до нього по імені-по батькові. Вчителював у школі, був суворий, але справедливий. До нього йшли за порадою, просили розсудити спірні справи.

А тут власна донька з дитиною на руках! Ганьба на все село!

Тітка Марія не могла допустити такого, тому й відправила провинившуся доньку до роду. На питання чоловіка відповіла:

Нехай Олеся їде до міста працювати. Уже й двадцять минуло.

За молодшими доньками (усі були різновікові) тітка Марія почала пильно доглядати.

Та чи втримаєш? Середня, Настя, незабаром виїхала за розподілом до Полтави, а молодша Соломія до Києва.

У селі кожне слово розлетітися може. Незабаром Денис Васильович дізнався від самих учнів, що у його родині непорядки.

Біля чужого рота не поставиш ворота зітхнув вчитель і влаштував дружині такий доказ, якого ще не бувало.

Як ти сміла таке видумати? Дитину у притулок? Це ж твоя перва онука! Щоб найближчим часом я побачив дівчинку під нашим дахом!

Тітка Марія не чекала такої гострої реакції. Хоч сама весь рік проплакала. Знала, що онуку віддали в дитбудинок. Навідуватися боялася. Боялася і себе, і голосу крові «Оце дочка ягідки їла, а у матері в серці оскома», нарікала жінка.

Незабаром тітка Марія з Олесею привезли дівчинку додому. Назвали її Марічкою. До року та й не знала своєї родини. Цей гріх Олеся носитиме все життя. Що б Марічка не витворяла, Олеся терпіла без нарікання.

Виховували дівчинку разом: і дідусь Денис, і баба Марія, і Олеся. Часто Олеся згадувала останнє побачення з Ярославом. Дурманний запах сухої трави, солодкі хвилини безрозсудного кохання на сіновалі Вона все ще любила його. Хай зганьбив, хай підвів, хай обікрав її душу Отая проклята любов! Любов не картопля, у вікно не викинеш

Так і стала Олеся самотньою матірю. Дивлячись на Марічку, вона помічала в ній риси Ярослава. І характером, мабуть, пішла в батька. Бойова дівчина. Олеся жила, наче в тумані. Ніщо їй не було миле. Навіть смішна Марічка наводила тугу. От тобі й безталанна

Коли Олесі виповнилося двадцять пять, до неї став залицятися названий брат. Майже рівні, вони зростали разом. У тітки Марії була сестра, яка колись вийшла заміж за удовця з трьома дітьми. Тарас (який тепер бігав за Олесею) був одним із тих дітей. Жили всі в одному селі.

Олеся неохоче почала приймати його залицяння. Одній із дитиною було важко. Та й сама вона ще молода. А Тарас міг би стати чудовим чоловіком тільки ось Марічка Як він до неї ставитиметься? Про минуле Олесі він знав усе. Але любив її з дитинства. Взяв би її і з трьома дітьми, не то що з Марічкою Якби погодилася

Відгуляли Та й жили вони довго й щасливо, а любов, колись проклята, оберігала їх родину до кінця днів.