Connect with us

З життя

Забота о старухе обернулась неожиданностью в её завещании, тронувшей до слёз

Published

on

В двадцать семь лет я приехала в Екатеринбург, оставив в Молдове маму, которой грозила операция, и гору долгов по кредиту. Решила: потружусь год-полтора — и обратно. На родную землю.

Работу нашла почти сразу — через агентство попала сиделкой к пожилой женщине. Хозяйка, Галина Викторовна, искала уход за матерью — восьмидесятилетней Анастасией Петровной. Зарплата небольшая, зато стабильная.

С первого дня старуха встретила меня в штыки. «Ты откуда?» — спросила, едва я переступила порог. Ответила. Она скривилась: «Опять молдаванка. То цыгане, теперь ты. Одни отбросы ко мне лезут». Дальше — хуже.

Каждое утро — упрёки: каша недоварена, пыль не вытерта, дверь хлопнула, дышу громко. Подслушала, как шептала дочери: «Ворует, обязательно. Следи за ней». Меня тошнило. Мыла ей ноги, ходила за лекарствами, а в ответ — ледяное презрение.

Полгода терпела. Держалась только ради мамы. Но однажды старуха обвинила меня в краже трёх тысяч рублей. Обыскали всё — нашли деньги в её же кошельке. Ни извинений, ни стыда. Только ненависть в глазах.

Собрала вещи. Объявила, что ухожу. Она стояла в дверях с язвительной усмешкой: «Ну и вали. Всё равно вернёшься — нищая».

— Справлюсь, — тихо сказала я. — Без вас.

И вдруг в её голосе дрогнуло. Ни злости, ни привычной колкости. Только растерянность:

— Ты… всё это ради матери терпела?

Замерла. Кивнула. Выложила всё — про операцию, про долги. Она молча слушала. Потом медленно подошла, опустилась рядом, схватила мою руку — и заплакала. Без слов. Слёзы катились по морщинам.

— Прости… Я мстила. Не тебе. Дочке. Она бросила меня. Думала, если ты уйдёшь — она вернётся. А ты… Ради мамы выдержала.

С этого дня всё переменилось. Говорили по душам. Она — о прошлом, я — о своём. Даже дала денег, чтобы съездить к маме. А когда вернулась — встретила на пороге с шерстяным шарфом, который связала сама.

Через три месяца её не стало. Умерла во сне. Рыдала, как над родной.

Через неделю пришла Галина с нотариусом.

— По завещанию, — объявил он, — Анастасия Петровна оставила вам… крупную сумму.

Дочь побелела:
— Она рехнулась! Что ты с ней сделала?! Колдовала?

Я посмотрела на неё. Затем неожиданно шагнула вперёд и обняла.

— Вот что сделала. Просто обняла.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × один =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Без мене ти — ніщо. Але потім він стояв переді мною, шукаючи роботу.

Ти ніхто без мене, кинув мені чоловік. А через рік він же ціломувато просив посаду в моїй фірмі. У напівтемній...

З життя1 годину ago

Таємне бажання

Його заповітна мрія Захаре, знову прийшов із школи в дірявих штанах? докоряла мати синові. Знову бився, певно, з Мишкою? Ну...

З життя2 години ago

Обдарунок на прощання, який змінив усе

**Щоденник Олени:** Я витягла його з того світу, а він знайшов іншу. Але мій прощальний подарунок зруйнував їхні плани. Я...

З життя2 години ago

Дорога, що таке розлучення? У тебе ж уже 4 стадія! А як же квартира? Я не зможу її успадкувати! — в істериці метушився чоловік

«Дорогая, що це за розлучення? У тебе ж 4 стадія! А як же квартира? Я не зможу її успадкувати!» у...

З життя2 години ago

Мама, ми тут… не самотні! — із сміхом сказав чоловік, коли в кімнату радісно увірвався гість. Наступного дня її чекав сюрприз.

Мамо, ми зараз не самі! гукнув чоловік, коли теща вдерлася без стуку! Наступного дня її чекав сюрприз. Ну, хто з...

З життя2 години ago

Справжній герой: Невідомий пес знайшов немовля у напівзакопаному рюкзаку в крижаній річці — але шокуюча правда про порятунок приголомшила слідчих і викликала обурення громади

К9-ГЕРОЙ: Дитину знайдено живою у напівзакопаному рюкзаку в крижаній річці але шокуюча правда цього порятунку приголомшила слідчих і розлютила громаду**Крик...

З життя3 години ago

Сестра знищила квіти — моя реакція була велетенською!

Та це ж сестра! скрикнув чоловік, коли його рідненька влаштувала шашлики прямо на моїх левкоях! Моя відповідь виросла до двох...

З життя3 години ago

«Його сміх коштував йому обіду»

«Твої котлети навіть пес не їсть», гукнув чоловік, шпурляючи їжу у смітник. Тепер він їсть у безкоштовній їдальні, яку фінансую...