З життя
Забутий номер телефону
Твій номер забутий
— Мамо, ну скільки можна?! — Галина кинула на стіл свій телефон так, що екран блимнув і згас. — Кожного дня одне й те саме! Кожного чорта день!
— Галю, серденько, я ж не навмисне… — Марія Степанівна стиснула в руках свій старий кнопковий телефон, з якого вже стерлися цифри. — Просто знову забула. Пам’ять вже зовсім не та.
— Забула! — Галина схопилася з дивана, пройшлася кімнатою. — Мамо, я ж тобі сто разів пояснювала! Натискаєш зелену кнопку, коли телефон дзвонить. Зелену! Не червону, не блакитну, а зелену!
— Я натискала зелену…
— Ні, мамо, ти натискала червону, бо я чула короткі гудки. Це значить, що ти відкинула дзвінок!
Марія Степанівна безсило подивилася на доньку, потім на свій телефон. Маленький, чорний, із кнопками, які їй здавалися то занадто дрібними, то занадто яскравими. Вона пам’ятала часи, коли телефон був один на всю комунальну квартиру, стояв у коридорі, і всі сусіди чергувалися, щоб поговорити. Тоді все було простіше.
— Доню, а може, мені й не потрібен цей телефон? — тихо запитала вона. — Раніше ж якось жили без нього.
— Мамо! — Галина зупинилася, подивилася на неї з таким болем, ніби почула щось страшне. — Як це не потрібен? А якщо з тобою щось станеться? А якщо я хвилюватимусь? А якщо…
— Гаразд, гаразд, — поспішно погодилася Марія Степанівна. — Будь вчитися. Покажи мені ще раз.
Галина сіла поруч із матір’ю, взяла її телефон у руки. Пальці в неї були довгі, доглянуті, з манікюром, який Марія Степанівна завжди вважала занадто яскравим. А її власні руки — у пігментних плямах, із вузлуватими пальцями — виглядали поряд із дочкиними зовсім старо.
— Дивись, мамо. Коли телефон дзвонить, запалюється екран. Бачиш? Ось тут, ліворуч, зелена кнопка з трубкою. Це значить «відповісти». А праворуч червона кнопка з трубкою — це «відхилити». Запам’ятай: зелена — так, червона — ні.
— Зелена — так, червона — ні, — слухняно повторила Марія Степанівна. — А якщо я переплутаю?
— Не переплутаєш, — зітхнула Галина. — Спробуй запам’ятати так: зелений колір — як трава, як листя, це життя, це добре. Червоний — як кров, як небезпека, це погано.
— Зрозуміло, — кивнула Марія Степанівна, хоч їй було зовсім не зрозуміло, до чого тут трава і кров. — А як мені подзвонити тобі?
— Мамо, ми це вже проходили. Натискаєш на моє фото в телефонній книзі. Бачиш, я тобі налаштувала? Ось моє фото, під ним написано «Галина донька». Натискаєш, і телефон сам набере мій номер.
Марія Степанівна подивилася на екран. Там дійсно було фото Галини — усміхненої, молодої, гарної. Зовсім не такої, як зараз, втомленої та роздратованої.
— А якщо я забуду, де твоє фото?
— Мамо, воно ж перше в списку! На самому верху!
— Добре. А якщо телефон зламається?
— Не зламається, — Галина потерла скроні. — Мамо, давай я краще номер на холодильнику напишу. Великими цифрами. БудВони сиділи так довго, коли раптово телефон Марії Степанівни задзвонив знову — і цього разу вона без вагань натиснула зелену кнопку.
When my grandfather walked in after I gave birth, his first words were: “Sweetheart, wasn’t the £200,000 I sent you every month enough?” My heart nearly stopped
When my grandfather entered the hospital after Id given birth, his first words took my breath away: My love, werent...
I Must Share My Food Equally with My Husband – If I Don’t, I’ll Be Left Hungry
Im not sure if anyone else has this issue, but lately Ive started to split food evenly with my husband....
William moved in with her, and her sister invited my husband and me over for a visit. When I first met her fiancé, my jaw dropped.
Emily and I had always been close since we were little, and life only brought us nearer. She moved to...
When I returned from the supermarket, a man I had never seen before was sitting on the bench outside my front door.
So, picture this: Id just got back from the shops, and theres this bloke sitting on the bench right outside...
After My Birth Mother Lost Her Battle with Cancer, My Dad Brought a New Woman into Our Home to Be a Mother to Me and My Siblings—I Resisted Calling Her “Mum” for Years, But Over Time, She Truly Earned That Title
After my biological mother passed away following her battle with cancer, my father decided to bring a new woman into...
Throughout My Childhood, My Brother Treated Me Like a Servant, and the Words My Mum and Grandma Said Still Haunt Me
When I was a child, my little brother was always the apple of our mothers and grandmothers eye. They doted...
My Mum Told Me to Get Rid of My Baby—Now I’ll Never Be Able to Have Children Again
I was just sixteen when I found out I was pregnant with a boy I cared for deeply. His name...
The niece’s behaviour has become a source of worry for the family, as her parents have spoiled her so much that she believes herself to be a princess and treats everyone around her like servants; things have worsened now that she is about to start school, yet still relies on counting on her fingers.
My nieces behaviour became a matter of concern to our whole family, for her parents had so thoroughly indulged her...