Загадка давнього листа: любов перемагає час

Таємниця старого листа: кохання сильніше минулого

Олег повернувся з роботи виснажений. Влітку він підробляв на будівництві — не вічно ж жити на мамині кошти. Через рік закінчив університет, влаштується за фахом, одружиться з улюбленою Соломією.

«Мам, а давай на вихідні у село поїдемо? Відпочинемо, я на рибалку схожу», — мрійливо запропонував він, допиваючи вечерю.

«Я сама хотіла сказати, сину, — відповіла Оксана, ставлячи перед ним чай. — Думала, ти втомлюєшся, не до села. Може, продамо хату? Якщо ніхто там не живе, вона зруйнується. Після смерті батька ми туди не їздили. Якщо вона вам не потрібна, грошей на весілля вистачить».

«У батьків Соломії дача біля міста, — кивнув Олег. — Я за. Давай продамо. У п’ятницю ввечері поїдемо».

«І Соломію візьмемо», — радісно додала Оксана.

Олег щоліття проводив у селі у бабусі. Після її смерті батьки приїжджали туди у відпустку, навіть садили город. Але після трагедії з батьком — він загинув — мати забула про хату.

У п’ятницю ввечері вони їхали автобусом. Олег дивився у вікно, Соломія спала, поклавши голову йому на плече. Шлях недовгий — сорок хвилин, але у спеку здавався вічністю. Нарешті автобус зупинився на краю села. Пасажири, хапаючи сумки, поспішали вийти. Олег зістрибнув зі сходинок, вдихнувши тепле повітря.

«Ой, уся сорочка мокра, бідний», — пожаліла Соломія.

«Нічого, — посміхнувся він. — Дійдемо, залишимо речі та на річку купатися».

Вони йшли селом, ігноруючи цікаві погляди місцевих. Жінки віталися, проводжаючи їх очима, але не питали, куди йдуть — у селі так не прийнято. Олег ніс сумки з їжею на два дні, відчуваючи легкість після задушливого автобуса.

Двір старої хати зарос бур’яном і кропивою. «Обережно, дивіться під ноги», — попередила Оксана. Соломія скрикнула, притулившись до Олега. Іржавий замок піддався легко. Усі троє увійшли у прохолодну хату й застили.

«Ніби й не від’їжджала», — зітхнула Оксана, охоплена ностальгією.

Олег впізнав знайомі деталі: вицвілі фото на стінах, картинки, які він у дитинстві вирізав із журналів, короткі занавіски. На залізних ліжках горіли подушки під в’язанІ хоча минуле завжди залишалося тінню позаду, їхнє кохання горіло яскравіше, ніж будь-коли.