Connect with us

З життя

Замки замінені: тепер свекруха не господиня в нашій квартирі

Published

on

Треба було змінити замки, щоб свекруха перестала командувати в нашій квартирі.

З чоловіком ми офіційно одружені вже рік. І ось увесь цей час його мати наче не може зрозуміти, що її син зробив вибір поза її сценарієм. Вона, бачиш, мріяла видати його за дочку якогось олігарха, щоб він не тільки сам купався у розкоші, а й тягнув її за собою в цей солодкий світ достатку. Звідки в неї такі амбіції — загадка. Насправді у нас з чоловіком звичайні доходи: спочатку затягнули паски, взяли іпотеку, зараз живемо в моїй однушці, а нову здаємо. У планах — купівля авто. Як у більшості молодих сімей. Без надмірностей, але й не в останніх.

Але свекруха наполегливо відмовляється приймати реальність і досі будує свої фантазії. Вона не полишає спроб зруйнувати наш шлюб. Методи її винахідливості вражають: знаходила на сорочках чоловіка сліди губної помади, одяг пахнув жіночими духами, а в моїй сумці раптом з’являлися презервативи. Зрозуміло, це викликало сварки, недовіру, розбірки. На щастя, щоразу все з’ясовувалося, але осада лишалася.

Недавно чоловікові запропонували поїхати на пару місяців у сусіднє місто — відкривали новий напрямок, і керівництво доручило йому організувати старт. Це був шанс для кар’єри, і ми вирішили не відмовлятися. Чоловік поїхав, я залишилася сама та жила звичайним життям.

Через кілька днів я почала помічати дивні речі: речі не на своїх місцях, у шафі явно хтось рився. Спочатку подумала, що чоловік заїжджав і щось забрав — дорога недалека. Подзвонила йому — він був здивований і запевнив, що до міста не навідувався. За годину він передзвонив. Голос був похмурий, сказав, що, напевно, це його мати. Колись, перед нашою спільною поїздкою, він дав їй ключі «на всяк випадок» — і забув забрати назад.

Наступного дня я відпросилася з роботи і першим ділом викликала майстра, щоб змінити замки. Чоловікові пригрозила, що якщо ще раз віддасть ключі комусь — житиме на сходовому майданчику. Ввечері все в квартирі було на місцях. Значить, справді це була свекруха. Вирішила перевірити шафи і знайшла… крихітну відеокамеру, сховану на верхній полиці.

Я одразу подзвонила чоловікові. Він спочатку замовк, а потім почав сміятися — мабуть, був у шоці. Я ретельно обшукала квартиру, сподіваючись знайти ще щось, але, на щастя, більше нічого не виявила. Скандалити не стала — чоловік попросив почекати його повернення, сам з нею розбереться.

А наступного дня свекруха сама подзвонила. Мабуть, зрозуміла, що ключі більше не підходять, і хотіла потрапити в квартиру. Запитала, чи вдома я, мовляв, хоче «на чай заскочити». Я відповіла, що мене немає, але попити чаю якось обов’язково вдасться. За півгодини чоловік подзвонив і повідомив, що мати встигла поскаржитися — мовляв, я десь гуляю, дім пустий.

Нам навіть смішно стало. Почали жартувати, гадаючи, скільки ще привМи з чоловіком тільки переглянулися та зідхнули — мабуть, перед нами ще не одна така “вистава”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − 4 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Присутність поруч

Ще літом ця лавка у сквері на Львівській була гучною: школярі їли морозиво, сміялися, сперечалися про фільми та ігри. Восени...

З життя1 годину ago

Коли завітала Радість

Коли прийшла Радість Пізній вечір, березнева мряка — і Дмитро, як завжди, повертався додому після зміни. З заводу він ішов...

З життя1 годину ago

Літо у підземеллі

**Підвальне літо** Спочатку був грюкіт. Такий, від якого дзвенить у вухах, ніби просто в стіну будинку на розі Саксаганського в’їхав...

З життя2 години ago

Коли з’явилася Радість

Коли прийшла Радість Пізній вечір, березнева імла — і Андрій, як завжди, повертався додому після зміни. З заводу йшов пішки:...

З життя2 години ago

Нужденні злидні

Марійка росла, як бур’ян на городі — без турботи, без тепла, без уваги. Ні ласки, ні догляду, навіть простого людського...

З життя3 години ago

УБІДНЕНА

Оля виросла, як бур’ян біля дороги — без догляду, без тепла, без уваги. Ні ласки, ні турботи, навіть простого людського...

З життя3 години ago

Коли все зникло — без звуку

Коли все пішло — без звуку Коли вхопився двері, Олег не запорхнув. Він сидів на старому табуреті біля стіни, босоніж,...

З життя4 години ago

Коли все зникло — у тиші

Коли все пішло — без шепоту Коли двері замкнулися, Дмитро навіть не здригнувся. Він сидів на старому табуреті біля стіни,...