З життя
Запізніла любов: Вперше заміж у 55
Мій запізнілий чоловік… Уперше заміж у 55… Пройшли вже п’ять років, як ми відзначили весілля… Мені зараз 60 років, а моєму чоловікові – 65… Немає нічого дивного в тому, що я вийшла заміж у 55 років… У наш час таке трапляється… Дивно лише те, що це – мій перший шлюб і перший шлюб мого чоловіка… І, уявіть собі, я ніколи не збиралася цього робити! Ще в молодості, коли мені не було й двадцяти, мене залишив хлопець, якого я дуже кохала… Його звали Віктор. Покинув мене на п’ятому місяці вагітності… Спочатку, Боже прости, я хотіла звести рахунки з життям, але потім зібралася і поклялася, що ніколи не вийду заміж… Я не хотіла, щоб поруч зі мною був ще один негідник, який утече при будь-якому зручному випадку… І я дотримала своє слово… Виросла і вийшла заміж моя дочка, з’явилися онуки, а я, як уперта ослиця, тягнула самотнє життя… І не можна сказати, що чоловіки не залицялися… Було ще стільки! Але характер у мене упертий: якщо щось задумала – обов’язково виконаю… Але життя самотньої жінки зробило з мене позбавлену жіночої привабливості, грубувату особу… Однак доля – непередбачувана «пані»…
І я хочу розповісти, як все ж одному чоловікові вдалося звабити мене на шлюбний рушник… Коли я вийшла на пенсію, то, як і всі пенсіонери, вирішила зайнятися грядками… Від батьків мені залишилася невелика дачна хатинка з ділянкою землі… Добиралася я електричкою. Їхати треба було понад годину, тому я брала журнал з кросвордами – і час спливав швидко… Одного разу, на одній зупинці, до мене підсіли чоловік і жінка (видно, що сімейна пара) і маленький з вигляду похилого віку чоловічок… Спочатку всі мовчали… Потім я почула тихий голос сусідки…
– Віктор, ну, давай заїдемо до дітей, допоможемо — сором’язливо просила жінка. – Ти ж батько…
Але тут стукіт поїзда заглушив гучний голос її чоловіка.
– Ти що, дурепо, хочеш, щоб я на колінах повз перед цими дурнями?
Далі посипалася така лайка на адресу дружини і дітей, що я мимоволі глянула на своїх сусідів… Мій погляд зупинився на розлюченому обличчі крикуна – і я заніміла… Це був Віктор! Той самий Віктор, який багато років тому покинув мене вагітною! Він зовсім не змінився, тільки риси обличчя скривилися від віку і злості… Він був таким же велетнем, як і в молодості… Віктор, звичайно, мене не впізнав, але, зловивши мій погляд, істерично закричав:
– А ти чого витріщилася? Відверни очі, а то в око затреблю!
Я закам’яніла… Руки і ноги не слухалися: чи то від несподіванки, чи то від страху…
І тут сталося щось дивовижне… Маленький похилий чоловік, що сидів напроти, рішуче встав між мною і Віктором, і твердо вимовив впевненим голосом:
– Якщо ти не припиниш ображати жінок, матимеш справу зі мною. Чоловік, який так говорить з жінками, для мене – ганьба… Я тебе в рамці зігну!
У мене серце впало в п’ятки! Яка “рамці”? Так Віктор його пальцем розчавить!
Я вже налаштувалася захищати свого захисника, як раптом Віктор знітився, втиснув плечі в себе, і щось невиразно промимрив… І тоді я зрозуміла, що цей “герой-крикун” тільки перед жінками може силу показувати… А перед справжнім сміливим чоловіком одразу ж здається… І це через нього… (немає слів!) я все життя собі понівечила?! Сльози навернулися на очі… Якось усе швидко сталося, як у кіно, де тридцять років за хвилину пронеслися…
Віктор з дружиною вийшли через дві зупинки, і я заплакала… На душі було пусто і гидко…
– Навіть сльози не зіпсують ваше миле обличчя, – на мене з посмішкою дивився мій захисник… Тепер він не здавався мені “чоловічком з ноготька”… Переді мною сидів мужній і сміливий чоловік. Звали його Богдан Петрович, військовий у відставці…
Так я познайомилася з моїм майбутнім “запізнілим” чоловіком… І раптом усвідомила, що вперше за довгі-довгі роки хочу вийти заміж, хочу відчувати себе коханою жінкою…
Так і сталося…
Ми з Богданом дуже щасливі… Життя все ж мудро розставляє все на свої місця… І неважливо, в якому ти віці… Бо навіть осінь життя може наповнитися любов’ю і щастям…
I’ve Had Enough of Impromptu Weekend Visits: How My Brother-in-Law’s Family Took Over Our Home (and My Life) Until I Finally Stood My Ground – Was I Wrong to Set Boundaries When Uninvited Guests Showed Up With Kids, Expected Meals, and Never Asked About Our Plans?
I’ve simply had enough of you lot turning up every weekend! Perhaps youve met the sort of person who genuinely...
How Can a Mother Do Such a Thing? She Sent Her Four-Year-Old Son to a Children’s Home Rather Than Get Him Treated – A Tale of Heartbreak, True Friendship, and a Second Chance at Family
How on earth do such mothers exist! She sent her own child off to a childrens home because she couldnt...
My Sister-in-Law Spent Her Summer at a Holiday Resort While We Renovated the House, and Now She Expects to Live in Comfort With Us We suggested pitching in together with my sister-in-law to renovate the family home, but she flatly refused, claiming she didn’t need it. Now she wants to move in with us because her half has no modern comforts—her own fault! The house belonged to my husband’s grandmother, and after she passed, it was split between my husband and his sister. It was old and neglected, but we decided to renovate and make it our home. It’s a semi-detached property with two entrances, so two families could live there comfortably without getting in each other’s way. The garden and outbuildings are shared, and both sides have the same number of rooms. The inheritance was sorted after we married, and everything went smoothly. My mother-in-law immediately declined her share—she was a city person through and through. She told her son and daughter to do as they liked. My husband and my brother-in-law scraped together enough to repair the roof and shore up the foundations. We wanted to keep going, but my sister-in-law threw a tantrum. She wanted nothing to do with this “shabby old cottage.” Her husband just kept his head down—he never argues with her. We planned to move in. The village was close to town, we had a car, and were sick of living in a cramped one-bedroom flat. Building from scratch would’ve cost a fortune. For my sister-in-law, the house was just a holiday destination—she’d pop over in summer to barbecue or relax. She told us not to count on her help. Over four years, we completely renovated our half: bathroom, heating, electrics, new windows, even a conservatory. We took out loans, but it was worth chasing our dream. We worked tirelessly, day and night. All this time, my sister-in-law jetted off on holidays, showing no interest in the house or her share. She lived for pleasure—until she had a baby and went on maternity leave. That was the end of her travels and her cash flow. Suddenly, she remembered her share. With a baby in tow, she wanted space and fresh air for him to run around. By then, our half was finished and we’d let out our old flat. We never touched her side, but it had deteriorated badly over the years. I don’t see how they could have stayed—no heating, outdoor loo, it was unliveable. Even so, she turned up with her suitcase and begged to stay “just a week”—I let her in. Her son is loud, and like her, she does whatever she wants with no regard for anyone else. I work from home, so it drove me mad; I moved in with a friend for a bit, who actually appreciated having someone look after her house while she was away. I ended up staying away almost a month. First at my friend’s, then my mum fell ill and needed care. Honestly, I forgot about my sister-in-law, assuming she’d long since gone home. Imagine my shock when I returned and found her still there, making herself at home. I asked when she planned to leave. “Why would I go anywhere? I have a small child and I’m comfortable here,” she replied. “We’ll take you back to town tomorrow,” I said. “I don’t want to go.” “You haven’t even bothered to clean your side, so back you go—this isn’t a hotel.” “You’ve no right to throw me out! This is my house!” “Your house is on the other side of the wall. Go stay there.” She tried to turn my husband against me, but he also told her she’d outstayed her welcome. She sulked and left. A few hours later, my mother-in-law started ringing: “You had no right to kick her out—it’s her property!” “She could have stayed in her own half, she’s the lady of that house,” my husband said. “With a child? There isn’t even heating or a proper loo! You should have looked after your sister.” My husband finally lost his patience and told his mum everything: how we’d offered to renovate together, how it would have cost less—and she’d refused. Why was everyone blaming us now? We offered to buy her out—she named a price so high we could have bought a brand new house for it. Not a satisfactory solution for us. Now there’s constant tension. My mother-in-law is perpetually offended. Alina is a nuisance. They visit rarely, but when they do it’s noisy parties, petty sabotage, and damages in the garden. We’ve decided to build a fence and completely separate our section. There’s no more compromise—that’s what my sister-in-law wanted.
My sister-in-law spent her holidays at a cosy seaside resort while we were knee-deep in renovating our house, and now...
She Thought Her Husband Had a Big Appetite—Turns Out His Sister Was Stealing Food from Their Fridge
So, picture thisIm standing in front of my fridge, door wide open, absolutely baffled where all the foods vanished to....
My Childhood Friend Came to Visit—She Chose Not to Have Children, Preferring to Live for Herself and Now at 60 Has No Regrets About Her Life Choices
An old childhood friend of mine came for a visit. She never had childrenshed decided long ago not to. She...
I Came to Visit Because I Missed You, But My Own Grown Children Feel Like Strangers – A Mother’s Story of Disappointment and Longing for Closer Family Ties
I arrived to visit, missing you, but children feel like strangers now Diary Entry Parents are meant to always care...
Move Over, We’re Planning to Live Here for the Next Ten Years: When Family Turns Up Expecting a London Flat, Entitlement, and Old Promises Come Crashing Down
Move Over, Well Just Live Here For Ten Years My mother-in-law paused for a moment, then declared, Oh, Jenny, Vals...
I’ve Had Enough of Uninvited Weekend Visits! How My Brother-in-Law’s Family Turned Our Home into Their Holiday Retreat—And How I Finally Took Back My Weekends Without Offending Anyone
Im absolutely fed up with you lot showing up every weekend! Perhaps youve come across that sort of person who...