Connect with us

Storie di vita

Здається, я сьогодні бачила твого колишнього чоловіка

Published

on

— Здається, я сьогодні бачила твого колишнього чоловіка, — зітхнула Тетяна Григорівна, знімаючи зимові чоботи.

Софія в цей час роздягала близнюків після прогулянки з бабусею.

— Сам чи з новою пасією?

— Сам був. Хвилин п’ять стояв спостерігав, як я дитячий візочок катаю, а коли я на нього звернула увагу, швидко розвернувся і пішов. Можливо, помиляюся, але дуже схожий. Він хоч дзвонить, дітьми цікавиться?

Софія насупилася.

— Дзвонить через день. Я трубку не беру.

— Чого ж це ти? Може, помирилися б!

— Він мене вагітну покинув заради якоїсь авантюристки, про що мені з ним розмовляти?!

Дочка почала заводитися, але Тетяну Григорівну це не спинило.

— Так, може, він дітей хоче побачити? Дарма ти так! Можливо, і помирилися б заодно.

“І мені не довелося б до вас навідуватися щотижня”, — подумала бабуся вже про себе.

— Він прекрасно знає адресу! Якщо дійсно захоче — прийде. А миритися я з ним не збираюся, мені зрадники не потрібні.

— Ой, Софіє, не в твоєму становищі виставляти напоказ надмірну гордість! Народили дітей разом, разом повинні і те розгрібати.

— То ти б тата пробачила?

— Знайшла, що порівнювати! Твій батько мене на руках носив і завжди мріяв про велику родину. На жаль, у Господа на нього були інші плани… А у вас що? Ех! — махнула рукою бабуся і пішла в ванну мити руки, — Все через силу.

Після місяця практично безперервного перебування з новонародженими онуками Тетяна Григорівна знову зрозуміла, що в такому режимі довго не витримає. До того ж песик Людвиг, залишений нею з подругою, сильно сумував і майже нічого не їв. Тому Софія залишила свої спроби переконати матір у тому, що варто здавати її квартиру у Львові в оренду, наводячи такі аргументи, як: “а чому їй простоювати”. Врешті-решт вона пожаліла Тетяну Григорівну і запропонувала навідуватися до них на три дні в тиждень, щоб молода мама хоч якось могла прийти до тями.

Тетяна Григорівна прилягла поруч із чотиримісячними онуками. Пухлячки! Ой, скільки ж з ними клопоту! Очі Павлика вже набули карого відтінку, і волоссячко росло темне, кирляве, як у тата, а в Полінки яскраво-голубі оченята, як квіти льону, а волоссячко біле, пухове… Різні дітки. Несхожі. Одна біда — щічки усипані червоними, шорсткими діатезними плямами. А як закричать… Мати моя!

— Думаю, не на Людвига у них алергія, — припустила Тетяна Григорівна, — що з ним, що без нього — сплошу засипані. Дарма ти мою собаку обиділа.

— Прямо вже так обиділа! Він тварина, мамо, не перебільшуй. А щодо алергії ти, скоріш за все, маєш рацію. — Софія без причини поправила і так добре сидячий боді на агучущому Павлику і невпевнено поглянула на мати.

“Щось задумала” — здогадалася Тетяна Григорівна і виявилася права.

— Я тут, знаєш, про що подумала… — почала Софія, — може, мені на півставки вийти? З іпотекою, звісно, тепер легше стало завдяки материнському капіталу, але допомога у мене мізерна, а аліменти маленькі. Від декретних майже нічого не залишилося, а стільки витрат з цими дітьми!

— І не проси! — жахнулася Тетяна Григорівна. — Я не впораюся з ними одна, ти в своєму розумі? Хочеш мене раніше часу довести до могили? Так я вже зрозуміла, яка ти, зрозуміла, дочко… Егоїстка, ось! І не ображайся. Совісті мати хоч трохи треба! Не бачиш, що я і так… з останніх сил… Все для тебе! Навіть Людвига кинула! — схвильовано і переривчасто промовила мати. Вона теж здавалася собі поганою, відразливою егоїсткою. Про себе, все-таки, в першу чергу сміла подумати, а не про кровинку 35-річної!

Тетяна Григорівна глянула на дочку — та засоромилася. Продовжила:

— Не розумієш, ні. Та й бог з тобою!

— Мамо, ну чого ти так…

— Я ж не за себе хвилююся, а за собаку! Кому він потрібен, крім мене? Засумує, помре, а адже ще не старий.

У Тетяни Григорівни виступили сльози.

— Вічно ти перебільшуєш! — обурилася Софія.

— Ні, я на відміну від тебе тверезо дивлюся на речі. До того ж, який сенс тобі виходити на півставки? З тебе ж знімуть допомогу по догляду за дітьми!

— Так я не на свою роботу, а так… В магазин один. Два рази на тиждень неофіційно. Знайома запропонувала. Гаразд, мамо, забудь. Ти права, з ними дуже тяжко. Тільки от як бути з цими грішми не знаю.

Софія запустила в волосся пальці, скуйовдила себе і впала на ліжко.

— Ваня буде дзвонити — не хвизҏуйся, візьми трубку. Він тобі потрібен. Особливо зараз потрібен. Чуєш?

Дочка пробурмотіла щось невразумітельно. У квартиру влетіла зі школи Юля. Дівчинка дуже любила, коли бабуся була у них. Їй одразу ставало весело і легко на душі.

— Усім привіт! Я їсти хочу просто звеҏски.

Заради експерименту перед Новим Роком Людик був взятий з собою в місто. За пару днів спільного перебування малюкам гірше не стало. Онука Юля залюблювала пса, а у святковий вечір пов’язала йому на нашийник золотистий бантик. Тетяна Григорівна помітила, що дочка дуже вже старається з наведенням краси перед дзеркалом. Вбрала сукню, колготки, зробила макіяж, з зачіскою стоїть видумає… Та й стіл накрила аж ніяк не на трьох.

— До нас хтось прийде, чи що? Для кого ти так стараєшся?

— Чому стараюся? І не стараюся я взагалі! Просто хочу зустріти Новий Рік гарною, — парирувала Софія, мазюкала губи і потім додала неохоче: — Ваня прийде. Напросився-таки. Але я не для нього вдяглася! Ще чого!

Веніамін з’явився через півгодини з Дідом Морозом у мішку подарунків. На його схудлому обличчі бігали тіні збентежених почуттів: провини, вичікування, готовності відбити нападки колишньої дружини. Він зробив незграбну спробу бути веселим і безтурботним.

— Всіх з наступаючим! На вулиці морозець хоч куди! — усміхнувся він на всі 32.

Софія лупала на нього густо накрашенными віями і щойно відкрила рот, як вибігла ошелешена Юля. Вона не бачила батька з весни і не знала, що він сьогодні прийде. Ваня розкинув руки для обіймів. Він явно здивувався тому, як подорослішала старша дочка.

— Юля, яка ти красуня! Дай же я тебе обійму!

Юля підбігла… І на всього розгону, як юна тигриця, тицьнула кулачками по його розкинутим рукам.

— Ненавиджу! Ти мені не тато! — прокричала дівчинка і сховалася в своїй спальні, з усієї сили гримнувши дверима.

Одразу в два голоси заволали близнюки і Софія кинулася до них.

Ваня підсмалив і запхав жарку куртку в шафу. Тетяна Григорівна хмикнула, не втримавшись:

— Ну, а що ж ти хотів? Невже очікував іншого? Ой ви, батьки…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 + двадцять =

Також цікаво:

EN9 хвилин ago

The Last Porch Light on Willow Creek Road

Ruth Ann Calloway hadn't planned on going to the shelter that Tuesday. She'd only stopped by the Bradenton Feed &...

Storie di vita1 годину ago

Qualche tempo fa, un mercoledì mattina, mi svegliai con mille pensieri per la testa

☕ Buongiorno e buon mercoledì! A volte basta un piccolo gesto per trasformare una giornata qualunque in un ricordo prezioso....

IT3 години ago

Il campanello che Teresa si è regalata da sola

Ho settantaquattro anni e vivo da sola in un appartamento di tre stanze a Bologna, secondo piano, balcone su via...

Storie di vita6 години ago

Mio figlio mi ha comunicato la sua decisione durante il pranzo della domenica, senza nemmeno chiedermi se fossi d’accordo.

«Mamma, io e Federica abbiamo deciso di trasferirci da voi. Così sarà più comodo per tutti!» Mio figlio mi ha...

Storie di vita6 години ago

Sono vedova da sei anni e lavoro come commessa in un supermercato vicino a Parma

«Mamma, perché non hai preparato niente per Serena? Lo sai che a quest’ora ha fame!» Mi ha rimproverata mio figlio...

IT7 години ago

Il mutuo di mia sorella e il prelievo che non ho più fatto

Mia moglie mi ha tolto la fiducia con un gesto che non ho visto arrivare, e io ancora adesso, alle...

Storie di vita7 години ago

Era un venerdì sera. Avevo appena finito di sparecchiare quando il cellulare di Roberto, lasciato sul tavolo della cucina, si illuminò.

«Guardo soltanto i profili di altre donne. Mica ti sto tradendo!» Mi disse mio marito dopo ventitré anni di matrimonio,...

IT9 години ago

Il garage di Matteo e il conto che non ho più intenzione di pagare

Avevo diciannove anni quando Simona mi disse che era incinta, in piedi davanti al distributore della Esso sulla statale, con...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.