З життя
Здається, ти не зрозуміла, люба. Ніхто не питає твоєї думки – сказала свекруха.
– Мабуть, ти не зрозуміла, люба. Ніхто не питає твоєї думки, – відказала свекруха.
Моїй новонародженій доньці лише два тижні, а свекруха вигадала затію повезти її під дощем за сто кілометрів від міста, щоб зробити світлину. Зараз розповім вам, як це було.
Коли моєму чоловікові було п’ять років, він з матір’ю посадив дерево. І, звісно, зробили пам’ятне фото. Відтоді вони фотографувались щороку того самого дня і в тому самому місці. Спочатку це було на плівковий фотоапарат, згодом – на смартфони, що спростило задачу. Свекруха друкувала фотографії та вішала їх у рамках на стіну у вітальні.
Цей загадковий ритуал між матір’ю і сином завжди був важливим. Коли ми з чоловіком щойно почали зустрічатися, я хотіла навідатись до нього на день народження, але він повідомив, що йде до матері. Лише пізніше він розповів мені про цю традицію і те, що перенести її на інший день категорично неможливо.
Коли ми вже були одружені, чоловік, навіть з високою температурою, їхав на фотосесію до матері, а одного разу вона навіть не дозволила йому поїхати у відрядження, після якого йому обіцяли підвищення. Загалом, фотографія мала бути зроблена навіть під загрозою невдач чи проблем.
І ось народилася наша донька, яка, за словами свекрухи, також повинна брати участь у фотосесії з батьком. Адже традиція повинна передаватися з покоління в покоління.
– Діти є невіддільною частиною життя батьків, тож онучка буде з татом на фото. Вранці заберу сина та онучку. Я вже придбала молоко, підгузки теж. Швидко сядемо в потяг і повернемося.
– Моя донька нікуди не поїде! – заявила я. – Вона не буде трястись дві години в одну сторону в потязі. Тим більше, що погода жахлива, і вона може застудитися. Дощ так і йде!
– Мабуть, ти не зрозуміла, люба. Ніхто не питає твоєї думки. Завтра онучка їде з нами, і все, – сказала свекруха з хитрою усмішкою.
– Ні, ти, мабуть, не зрозуміла. Моя донька нікуди не поїде, – категорично заявила я.
Загалом усе завершилося скандалом. Я виставила свекруху за двері. Коли чоловік повернувся з роботи, я розповіла йому про цей інцидент. Він заспокоїв мене та сказав, що я вчинила правильно.
Наступного ранку свекруха увірвалася до квартири з вимогою зібрати дитину.
– Чому дитина ще не одягнена?
– Мам, поїдемо ми самі, донька залишиться вдома. У такий дощ ми її не потягнемо, дівчинці ж лише два тижні, – намагався пояснити чоловік.
– Вона не з цукру, не розтане! – кричала свекруха.
– Мені здається, ми вчора все з’ясували! Донька нікуди не поїде! – сказала я.
Тоді свекруха здавалася в люті, почала вивертати дитину силою. Коли чоловік удруге сказав, що донька залишиться вдома, вона почала кричати:
– Я роками збирала ці фотографії, а через твою дурну дружину, цю підступну змію, мова мого життя зазнала краху. Я не хочу більше тебе знати! Тьху! Нехай твоя улюблена донька зневажає тебе, коли виросте, так само, як ти мене!
Свекруха вибігла з квартири, грюкнувши гучно дверима. Чоловік побіг за нею, а я намагалася заспокоїти налякану дитину. Моя донька нарешті заснула, але чоловік не повернувся. Мабуть, пішов робити звичне фото.
**”I See You, Don’t Hide. What Are You Doing in Our Stairwell?” – The Cat Gave a Guilty Look While Silently Shaking Its Frost-Clumped Paws by the Puddle of Melted Ice from Its Fur.**
“I see you, don’t hide. What are you doing in our stairwell?” The cat looked up guiltily, silently shuffling its...
Morning Found Me on the Same Edge of the Bed Where I Collapsed the Night Before
I woke slumped at the edge of the same bed where Id collapsed the night before. My eyes burned, my...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.
**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...
The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet
A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...
Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.
Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....
That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.
When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...
That Night I Stepped Onto the Street, I Had No Idea Where My Path Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stones, Yet I Clutched It Like It Held My Freedom.
That night, when I stepped onto the street, I had no idea where the road would take me. My suitcase...
On the Importance of Me-Time: A Personal Reflection
**A Note on Me-Time** Recently, a friend popped over for coffee, and as we sat chatting about life, I mentioned,...