Здивований погляд окинув квартиру: усе здається незмінним.

Денис розгублено оглянув квартиру. Здавалося, нічого не змінилося, речі були на своїх місцях. Лише неприродна тиша і ідеальний порядок вносили тривогу.

Денис здригнувся. Він витяг з кишені конверт і пильно подивився на нього.

“Яка тепер різниця, що там написано,” – подумав Денис. – “Тепер вже все рівно.”

Його роздуми перервав дзвінок телефону.

– Сину, ти вже отримав результат тесту? – нетерпеливо промовила мама. – Ну як там?

– Отримав. Але я ще не відкрив конверт.

– Як? – здивувалася мама. – Хоча я й так знаю. Ліза не твоя дочка.

– Ти завжди все знаєш, – проворчав Денис, – Зараз подивлюся.

Повисла довга пауза.

– Що там? Не томи. – Кричала в трубку мама.

Денис тупо вдивився у вікно. Листок випав з рук і впав на підлогу. З телефона лунали крики мами. Слів він не розбирав. Денис машинально вимкнув телефон.

Коли п’ять років тому народилася Ліза, Денис був переповнений щастям і гордістю. Йому подобалося все в ній. Як вона спала, як причмокувала губками, як капризно морщила свій крихітний носик. Принцеса!

У Лізи були чарівні карі очі і темне, майже чорне волосся. Денис був голубооким блондином, а дружина, Таїса – брюнеткою. Денис дуже радів, що тепер мав двох улюблених дівчаток.

– Знаєш, Денисе, Ліза зовсім на тебе не схожа, – часто зауважувала мама, – Ніби й крихти не твоєї. Не в нашу породу, не в нашу.

– І що, – відмахувався Денис, – Вона в маму. Яка різниця.

Мама піджимала губи і хмурила брови.

Відомо, що вода камінь точить. З часом, Денис почав уважно придивлятися до Лізи. Спостерігав за її жестами і мімікою, за її ходою. Підозри засіли в його серці.

Через приблизно чотири роки, він вже був повністю впевнений, що Ліза не його дочка. Роздратування і недовіра до дружини приховувати було дуже складно. В сім’ї почався розлад.

– Денисе, – дивувалася Таїса, – Що з тобою відбувається? Я відчуваю, ти мене не любиш. А Лізі що ти зробила? Чому ти на неї зриватися? Це нестерпно.

Денис гримав дверима і йшов до мами. Вона поїла його чаєм, і довго обговорювали ситуацію, що склалася.

– Так далі продовжуватися не може, – причитала мама, – Тобі треба зробити тест на батьківство. Нічого з тебе дурня робити. Нагуляла дитину і тобі підкинула. А ти рости і годуй.

– Мамо, я не знаю, як їй сказати, – бурмотів Денис, – Буде скандал, сльози. Я не терплю сліз.

– Треба через це пройти, – наполягала мама, – Один раз перетерпіти. Зате після розлучення аліментів платити не будеш. А так сяде тобі зі своїм дитиною на шию і ніжки звісить.

Через рік таких розмов, Денис наважився. Скандалу не було. Таїса довго стояла і дивилася на Дениса злегка розширеними від жаху очима. Потім мовчки, без слів зібрала речі.

– Завтра зустрінемося і зробимо тест, – прошепотіла вона, – А ми поживемо у моїх батьків.

– Ми до бабусі підемо. – Зраділа Ліза і заплескала в долоньки. – Тату, а ти з нами?

– Ні, котику, тато вдома залишиться. У нього багато роботи, – зітхнула Таїса.

– Якщо Ліза моя, повернетеся. Будемо жити, як раніше, – крикнув їм Денис.

Наступні дні пройшли, як у тумані. Денис не знаходив собі місця від очікування. Ліза не дзвонила. Денис було хотів набрати її номер, але рука сама зупинялася на півдорозі. Порожня квартира, без радісних вигуків донечки, без запаху готової їжі, тиснула і дратувала Дениса.

“Навіщо я все це затіяв?” – картів він себе. – “Живуть же пари, виховують чужих дітей. Без Лізи вдома сумно. Хоча, як довіряти Таїсі? Вона мене обманула. Але і без них дуже погано. Треба зустрітися, поговорити.”

За результатом тесту Таїса не прийшла. Денис був дуже здивований.

“Значить не моя дитина, соромно їй стало,” – раздумував він дорогою додому. – “А може просто запізнилася? Вона така несумлінна. Треба їй зателефонувати.”

Таїса відповіла одразу.

– Денисе, не дзвони мені більше. Я подала на розлучення. З дитиною будеш зустрічатися тільки через суд.

– Значить, я правий! – вигукнув Денис. – Боїшся мені в очі подивитися.

Таїса нічого не відповіла, поклала слухавку.

Денис нахилився і підняв з підлоги листок. Ще раз прочитав вголос.

– Ймовірність батьківства – 99,9999%

Він відчайдушно взяв телефон і набрав дружину.

– Таїса, я батько, – винувато пробурмотів він, – Повертаєтеся, почнемо спочатку. Нам було добре всім разом.

– Ні, Денисе.

– Ну чому? Тест показав, що я батько. – недовірливо запитав він.

– Денисе. Ти не пройшов тест. Тест на батьківство…