Connect with us

З життя

Жахливе застілля: як родичі посіяли сумніви в майбутньому сина

Published

on

Жахливе застілля: як родичі нареченої змусили матір сумніватися в майбутньому сина

У невеличкому містечку під Житомиром Олена готувалася до важливої події — знайомства з родиною нареченої її сина, Тараса. Вона уявляла теплий вечір, сповнений щирих розмов, смачної їжі та сердечних посмішок. Тарас запевняв, що батьки його дівчини, Соломії, прості й добрі люди, і Олена сподівалася, що ця зустріч стане початком міцної родинної зв’язки. Але замість гостинного прийому її чекало розчарування, яке перевернуло всі очікування й змусило задуматися: чи варто її синові зв’язувати життя з цією родиною?

Дорога до будинку майбутніх родичів зайняла кілька годин, і Олена з Тарасом прибули вже в сутінках. Погода стояла похмура, але настрій Олени залишався піднесеним. Вона вдягла своє найкраще вбрання, прихопила домашній пиріг, щоб показати повагу, і очікувала, що їх зустрінуть із теплотою. Проте з порогу її сподівання почали розвіюватися. Мати Соломії, Ганна Іванівна, ледве глянула на гостей і сухо кинула: «Заходьте до кімнати, там посидите». Олена зніяковіла, але пішла за сином, думаючи, що це лише незграбний початок.

Кімната виявилася тісною, з поношеними меблями та холодним повітрям. Олена здригнулася — у домі було прохолодно, ніби його не топили. Ганна Іванівна зникла на кухні, а батько Соломії, Петро Михайлович, буркнув щось про справи й вийшов у двір. Тарас намагався розрядити атмосферу, але Олена почувалася чужою. Вона чекала, що їх запросять до столу, але час минав, а нічого не відбувалося. Соломія, ніяково всміхаючись, запропонувала чаю, але навіть він виявився холодним і несмачним, поданим у пошарпаних чашках. Олена намагалася підтримувати розмову, але відповіді були короткими, а погляди родичів — байдужими.

Минула година, потім друга. Голод давав про себе знати, і Олена почала втрачати терпіння. Вона прошепотіла Тарасові: «Коли ж нас нагодують? Адже ми гості!» Син лише знизав плечима, звиклий до дивних звичок родини нареченої. Нарешті Ганна Іванівна з’явилася з тарілками. Олена очікувала щедрої частування, як це прийнято в її домі, але її чекав шок. На столі стояла миска з рідким борщем, де плавали три бурячки, та тарілка з котлетами, що пахли прогірклим олією. До цього подали черствий хліб і квашену капусту, від якої віяло кислуватим духом. «Їжте, не соромтеся», — кинула свекруха й знову пішла.

Олена дивилася на цю їжу й відчувала, як у грудях клекоче образа. Це було не застілля, а глузування. Вона змусила себе ковтнути ложку борщу, але смак був огидним. Тарас їв мовчки, ніби не помічаючи, а Соломія копошилася виделкою в тарілці, уникавчи погляду Олени. Петро Михайлович повернувся, але лише буркнув, що в нього справи, і знову зник. Олена намагалася завести розмову, але родичі відповідали неохоче, ніби гості були для них обузою. Її пиріг, який вона з любов’ю пекла, так і залишився неторканим у кутку столу.

Коли принесли чай — знову холодний, із присмаком старої заварки, — Олена не витримала. «Чому так скупо? — тихо запитала вона Тараса. — Ми приїхали знайомитися, а нас ніби терплять». Син занімив, пробурмоАле Тарас лише зітхнув і відповів: “Мамо, може, просто вони такі, і тут нема чого змінювати”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири + десять =

Також цікаво:

З життя44 хвилини ago

«Квартира на подарунок: як свекруха ледь не позбавила нас даху над головою»

Матуся чоловіка завжди здавалась мені жінкою зі своїм характером. Хитра, прямолінійна, але, на щастя, не зла. До певного моменту. Поки...

З життя2 години ago

«Сноха обурена: чому зустрічатися тільки на свята, якщо я вклала в них стільки?»

Колись давно, коли молодший син був ще зовсім малий, а старший — уже школяр, ми з чоловіком розійшлися. Залишилася я...

З життя2 години ago

«Коли я привезла хвору маму додому, чоловік вимагав: “Продовжуй, хай йде”»

Коли я привезла хвору маму до себе, чоловік вимагав: «Здай її квартиру та нехай виїжджає». Ми з Іваном познайомилися одразу...

З життя3 години ago

«Сноха вирішила, що зустрічатися слід лише на свята: я ж подарувала їм квартиру та організувала весілля!»

**Щоденник, 12 травня** Залишилася сама з двома синами, коли молодшому було всього чотири, а старшому — десять. Чоловік пішов, а...

З життя3 години ago

«Коли я привела хвору маму додому, чоловік вимагав: “Здай її квартиру і хай їде”»

Коли я привезла хвору матір до себе, чоловік вимагав: «Здай її квартиру й нехай виїжджає». Ми з Дмитром познайомилися одразу...

З життя4 години ago

«Батьки не багаті, але все віддають, а партнер запитує: „А твої чим допомагають?“»

Ось історія, адаптована до українського контексту: Мої батьки не мільйонери, але віддають п…А тепер ми всі разом сміємося над тими...

З життя4 години ago

«Зовсім не така мати: Погляд на життя колишньої невістки після розлучення»

«Це вже й не мати»: Ганна Миколаївна про життя колишньої невістки після розлучення Ганна Миколаївна з Вінниці не в змозі...

З життя4 години ago

Закрита двері: як я стала чужою в їхньому житті

**Щоденниковий запис** Моя невістка захлопнула двері прямо переді мною — ніби я чужа в їхньому житті. Моєму синові вже п’ять...