Connect with us

З життя

Жалею, что забрала маму к себе: нет пути назад и стыдно перед друзьями.

Published

on

Изложу свою историю на бумаге, это будто тяжелая гиря на душе. Мне нужен совет — мудрый, разумный, чтобы понять, как выбраться из этого болота, в которое я сама себя завела.

У каждого из нас свои проблемы и испытания. Нужно учиться не осуждать, а протягивать руку помощи тем, кто тонет в отчаянии и не видит выхода. Ведь никто не застрахован от подобного — сегодня судишь, а завтра сам в ловушке судьбы окажешься.

Я забрала к себе маму. Ей уже 80, жила она раньше в деревне под Псковом в старом доме с покосившейся крышей. Здоровье её оставляло желать лучшего, ноги отказывали, руки дрожали. Я видела, как она чахнет одна, и решила перевести её в городскую квартиру. Но я не представляла, какой груз взваливаю на себя, как это кардинально изменит мою жизнь.

Изначально всё было гладко. Мама жила у меня в Новгороде, в трёхкомнатной квартире, стараясь держать порядок. Она не вмешивалась в мои дела, не шумела, сидела в своей комнате, которую я обустроила с заботой. Я создала для неё комфорт: мягкая кровать, тёплый плед, маленький телевизор. Ей нужно было выходить только в ванную и на кухню — старалась окружить её заботой. Следила за её питанием, готовила здоровую пищу: без жиров, с минимальным количеством соли, всё на пару. Лекарства покупала сама, на свою зарплату. Пенсия у неё — слёзы, не деньги.

Но через несколько месяцев всё пошло наперекосяк. Маме наскучила городская жизнь — однообразная и серая, как бетонные стены. Она начала устанавливать свои порядки, цепляться по пустякам, раздувать ссоры. То я пыль вовремя не убрала, то суп не так сварила, то любимый чай не купила. Всё было не так, всё раздражало. Потом начались манипуляции — давила на жалость, вздыхала, что в деревне её жизнь была лучше, чем в моей «тюрьме». Её слова резали, как нож, но я молчала, сдерживалась.

Моя выдержка истощилась. Я устала от упрёков и её недовольства. Начала принимать успокоительные, а после работы стояла у подъезда, не решаясь зайти домой. Там меня ждёт battlefield — поле боя, где каждый день проигрываю. Моя жизнь превратилась в кошмар без выхода.

Вернуть маму в деревню невозможно. Она там не выживет — дом полуразрушенный, условий никаких. И как её отправлю, бросив? Что скажут знакомые? Их осуждающие взгляды, шёпот за спиной: «Дочь бросила мать… Позор!» Мне стыдно даже думать об этом, стыдно перед людьми и собой. Но сил нет.

Ситуация — как тугой узел, который я не могу развязать. Я истощена, опустошена, растеряна. Как жить с ней под одной крышей? Как справиться с её упрямством и обидами? Как её успокоить, не потеряв себя? Я в тупике, и каждый день становлюсь всё более безнадёжной.

Бывали ли у вас такие истории? Как вы уживались со стариками, чьи характеры — как острые камни? Как не сойти с ума, когда родной человек становится самым тяжёлым испытанием? Поделитесь — мне нужен свет в этом тёмном туннеле.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 + 10 =

Також цікаво:

З життя57 хвилин ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя3 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя5 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...

З життя8 години ago

Заміжня, але на самоті

Олено, ну поясни мені, як це розуміти? — сусідка Ганна Іванівна стояла на порозі з авоською й похитувала головою. —...

З життя11 години ago

Протягом 23 років я віддав усе своє життя сину з паралічем. Потім прихована камера розкрила правду, якої я ніколи не очікував.

Двадцять три роки я присвятила життя паралізованому синові. Доки прихована камера не показала правду, якої я ніколи не очікувала. Колись...

З життя11 години ago

Щастя в тіні чорного

Орина сиділа надворі крамниці й спостерігала за суєтою. Автобуси під’їжджали, визираючи пасажирів, люди поспішали кудись, а вона мусіла вирішити —...

З життя14 години ago

НЕ МОЖУ ЗІРВАТИ ЦЕЙ ПРЕДМЕТ!

“Зайди, Андрію!” – почув я по внутрішньому зв’язку від начальника. Зрозумів – знову дістане мені. І було за що. “Сідай,...

З життя15 години ago

Кохання, що виникло з обману

Поглянувши у вікно, де мої діти грали у дворі з нашим псом Шептачем, зрозуміла: цей шлях від брехні до правди...