Connect with us

З життя

Жена устраивает вечеринку дома, а муж не возражает!

Published

on

**Дневник. Запись от 12 октября.**

Сегодня позвонил сын, голос дрожал, еле сдерживался. «Мам, можно я к тебе в Воронеж приеду? Хоть на пару дней. Работа горит, а дома…» Не договорил, но я всё поняла. Эта невестка, Наталья, опять устроила цирк. Подруг натащила, музыку включила на всю катушку — будто у них не квартира, а клуб «Рассвет». Мой Андрей даже чаю нормально не попьёт, не то что проект доделает.

Соседка Марья Петровна, пока я чай разливала, тактично поинтересовалась: «Ну что, пустила?»

«А куда деваться? — вздохнула я. — Приехал, как затюканный заяц. Глаза впалые, даже поесть нормально не успел — сразу за ноутбук. Говорит, заказчик в Ростове ждёт расчёты, а тут концерт каждый вечер».

А ведь было время, когда я Наталью хвалила. Скромная, с институтским образованием, бухгалтером работала. Когда внука Сашку родила — вообще золото казалась: дом — зеркало, ужин на столе, муж доволен. Андрей тогда как раз карьеру делал, из младших инженеров в ведущие выбился. А потом… Словно подменили её.

Как-то заскочила к ним без звонка — едва дверь открыла, волна смеха и музыки меня чуть не сбила. В гостиной — девчонки, на кухне шампанское, Андрей в спальне, как затворник, за компом сидит. Сашку, оказывается, к тёще отправили — чтоб «не мешал». И так теперь каждый weekend: то «девичник», то «просто потому что пятница». Андрей пробовал ворчать, так Наталья огрызнулась: «Три года пелёнки-кастрюли! Где мои «спасибо»? Теперь я живу!»

Пыталась с ней по-хорошему — бесполезно. Её мать, Людмила Семёновна, только руками разводит: «Пусть молодая повеселится, вам-то что?» А мой-то терпит, будто не его квартиру трясёт. Боится, что если прижмёт — ещё хуже будет. А я вот боюсь другого: дойдёт до развода, Сашка без отца останется, а Наталья… ну её нынешние «подруги» до добра не доведут.

**Вывод:** Молчание — не золото, когда семья рушится. Надо бы сыну позвать её на серьёзный разговор — без криков, но и без слабости. А то ведь и правда до беды недалеко.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × чотири =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Я люблю іншу, але покидаю все – останні слова чоловіка перед неминучою зрадою

М’яке вечірнє світло пробивалось крізь тюль. Оксана поставила на стіл дві тарілки з вечерею й глянула на годинник. Вісім вечора....

З життя2 години ago

Сорок років на згадку: перегляд старих фотографій за кухонним столом

Оксана Іванівна сиділа на кухні, перебираючи світлини в телефоні. Сорок років — кругла дата. Вона хотіла влаштувати справжнє свято, запросити...

З життя4 години ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя6 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя9 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя12 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя12 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...

З життя14 години ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...