Connect with us

З життя

Зять без работы полгода: живёт за наш счёт, а дочь его защищает

Published

on

Сегодня опять поссорилась с дочкой. Сил больше нет терпеть это безобразие! Её муж, мой зять Дмитрий Петров, уже почти восемь месяцев не работает, а она его оправдывает. Сидят у нас на шее, как будто так и надо. И ведь умная девчонка, а глаза закрывает на его безделье.

Два года назад гуляли их свадьбу – всё было прекрасно. Мы с его родителями вскладчину купили им квартиру в Новосибирске, они сами ремонт делали, жили прилично. Тогда хоть работали оба, хоть какие-то деньги были. Но после рождения внука всё пошло под откос.

Дочка ушла в декрет, а Дима почти сразу потерял работу. И ведь не мигрант, с высшим образованием! Искал, искал… да так и не нашёл. Говорит, не пойдёт водителем или грузчиком – это, видите ли, ниже его достоинства. Зато жить за наш счёт – не стыдно.

Мы с мужем Игорем помогаем: и на продукты подкидываем, и на подгузники. Сначала думали – временно. Но время идёт, а он всё в телефоне сидит, вакансии «подходящие» ищет. А какие, спрашивается, подходящие? Чтобы сразу сто тысяч рублей платили, ничего не делать и домой вовремя отпускали?

Вчера не выдержала, высказала всё Аленке. «Ты что, – говорю, – совсем голову потеряла? Он мужик или мебель? Пусть хоть куда-то устроится, а там видно будет!». А она мне: «Мама, ты не понимаешь! Если он пойдёт на тяжёлую работу, у него не будет сил искать что-то лучше».

Как же бесит эта их логика! Мы с Игорем в их годы сами всё тянули, без помощи, а им подавай идеальные условия. И ведь даже не стыдно – сидят, ждут, пока мы в очередной раз притащим им сумки с едой.

Поговорила с его матерью, Галиной. Та тоже в ярости: «Мой-то дома даже мусор вынести не может, а уж про работу и говорить нечего». Решили: хватит кормить эту халяву. Будем давать только самое необходимое – ни копейки лишнего.

Жалко, конечно, внука. Но что поделать – если сейчас не встряхнуть их, так до пенсии на нашей шее провиснут. А главное – какой пример они ему подают? Что можно ничего не делать и жить за чужой счёт? Нет, так дело не пойдёт.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 5 =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Глузування над дівчинкою: зустріч, що змінила долю

Сміх над бідною дівчинкою: доленосна зустріч На розкішній вечірці в одному з багатих будинків київського передмістя Соломія та її донька...

З життя42 хвилини ago

Викриття: брат чоловіка розкрив його зраду

Слухай, ось історія, переписана по-нашому. Оксана мчала вулицями Львова до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях....

З життя45 хвилин ago

Тіні минулого: подорож до родинного затишку

Тіні минулого: подорож до родинного тепла Олег і Марічка готувалися до поїздки до її батьків у маленьке містечко на березі...

З життя51 хвилина ago

Загадка ранкового сніданку: доброта сусідів

**Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів** Життя самотнього батька – це нескінченний вир турбот та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оля...

З життя1 годину ago

Відтоді діти дзвонять щодня, але я відчуваю: їх цікавить не турбота, а спадок

Надія Іванівна стояла біля вікна, споглядаючи на похмурий зимовий дворик. У квартирі панувала тиша, лише годинник не поспіша відлікував секунди....

З життя2 години ago

Таємниця ранкового сніданку: сусідська доброта

Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів Життя самотнього батька – це безкінечний вир клопотів та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оленка...

З життя2 години ago

Глузування над дівчинкою: доленосна зустріч

**Сміх над бідною дівчинкою: доленосна зустріч** На пишній вечірці в одному з заможних будинків підкиївського селища Надія і її донька...

З життя2 години ago

Відтоді діти телефонують щодня, але відчуваю: справа не в турботі, а в спадщині

З тих пір діти дзвонять мені кожного дня, але я відчуваю: справа не в турботі, а в спадщині. Ганна Іванівна...