Connect with us

Життя

Зрада за столиком: як Оля побачила справжнє обличчя коханого під час зміни

Avatar photo

Published

on

Оля, закінчивши день у невеликій кав’ярні в центрі Львова, почувалася виснаженою. Робота офіціантки не давала ні хвилини перепочинку, і після тривалої зміни їй хотілося лише одного — повернутися додому. Останні місяці були для неї важкими не тільки через роботу, але й через стосунки з її хлопцем Ігорем, які вже давно втратили колишню іскру.

У їхні перші зустрічі Ігор був уважним і турботливим. Він часто забирав її після роботи, дарував квіти і завжди цікавився її настроєм. Але останнім часом усе змінилося. Його повідомлення стали короткими, а розмови — формальними. Оля не могла пригадати, коли востаннє вони сміялися разом або просто насолоджувалися часом удвох.

Одного ранку, коли вона прокинулася на свій вихідний, її плани порушив несподіваний дзвінок. Її колега Наталя, захриплим голосом, розповіла, що її син потрапив до лікарні, і благала підмінити її. Оля вагалася, але зрештою погодилася. Вона швидко одягнулася, попрощалася з кішкою, яка зручно вмостилася на дивані, і вирушила до кав’ярні.

Робота йшла своєю чергою, поки до закладу не зайшла пара. Високий чоловік тримав за руку привабливу брюнетку, і вони виглядали дуже щасливими. Підійшовши, щоб прийняти їхнє замовлення, Оля ледь не випустила блокнот із рук: чоловіком був Ігор. Він нахилився до жінки і щось ніжно шепотів їй на вухо, а та сміялася у відповідь.

Оля зібрала всі сили, щоб не показати свого розчарування. Вона прийняла замовлення, як ніби нічого не сталося, і повернулася на кухню. Відчувши, як серце калатає, вона присіла на хвилину, аби опанувати себе. Їжа була готова швидко, і вона принесла її на стіл. Ігор помітив її тільки тоді. Його очі широко розплющилися від здивування.

— Олю? Що ти тут робиш? — запитав він, помітно знітившись.
— Працюю, Ігорю, як бачиш, — відповіла вона спокійно, хоча всередині кипіла від обурення. — Але додому ти сьогодні можеш не приходити.

Вона швидко розвернулася і пішла до барної стійки. Решту зміни Оля провела, ніби на автопілоті. Вона не знала, що болить більше — зрада чи розчарування в людині, яку вважала своєю підтримкою. Але попри це вона відчувала гордість. Оля зберегла гідність перед людиною, яка не варта її любові.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 + 6 =

Також цікаво:

З життя53 хвилини ago

Несподівані дороги долі

Ой, дітки послухайте, як трапляється, коли життя виносить тебе з рідного дому, да ще й кидає в холодні чужи стіни...

З життя53 хвилини ago

Серце кличе

Зов серця “Наступний!” голосно оголосила медсестра, коли з кабінету лікарки Дарини Миколаївни вийшов черговий пацієнт. “Доброго дня,” привітався Тарас, ледь...

З життя1 годину ago

Батько видружив її з乞бою, бо вона народилася сліпою – а те, що сталося далі, залишило всіх без слів.

Батько одружив її з жебраком, бо вона народилася сліпою і те, що сталося далі, приголомшило всіх.Зайнаб ніколи не бачила світ...

З життя1 годину ago

На вулиці побачила чоловіка з пораненою ногою і запропонувала викликати швидку допомогу, але він попросив мій телефон та зробив дивний дзвінок

На вулиці я побачила чоловіка з пораненою ногою і запропонувала викликати швидку, але він попросив мій телефон та зробив дивний...

З життя2 години ago

Серце бабусиної казки

Щоденник Марії Шевченко Сиджу в садку бабусиного будинку, слухаю, як вітер шепоче в вишнях. Сьогодні сусідка Ганна розповіла мені історію,...

З життя2 години ago

Ви ще тут? Геть з мого дому — я тепер його дружина!

А ви ще тут? Забирайтеся з моєї квартири, я нова дружина вашого чоловіка! огризнулася білявка на порозі. Ключ у замку...

З життя3 години ago

Таємниця з домівки для літніх

Ох, синочки мої, присядьте ближче, розповім вам історію, яку тут, у будинку для літніх, мені сусідка по кімнаті розказала. Мене,...

З життя3 години ago

Відлуння минулого: історія душі з віком

Ой, внучко, присядь, розкажу тобі історію, яка досі болить у серці. Сижу я тут, у домі для літніх, і згадую...