Зрадливі тіні: акорди нових почуттів

Тіні зради: мелодія нового життя

Сергій Павлович став затримуватися на роботі все частіше.
“Дивно”, — думала його дружина Мар’яна. — То засиджується до пізньої в офісі, то біжить до свого друга Ігоря в гараж. Що там можна робити майже щодня?
Одного разу Мар’яна вирішила прогулятися торговим центром у центрі Львова. Хотіла відволектися, а заразом купити в квітковому магазині грунт і горщик для фіалок. Увійшовши в залитий світлом торговий центр, вона окинула поглядом бутики й раптом застигла, ніби під ударом. Назустріч їй йшов Сергій. І не один — з молодою дівчиною! Та повернулася до Мар’яни, і вона ахнула, не вірячи очам. Цю дівчину вона знала.

***

Мар’яна зупинилася біля свого під’їзду. Шлях перекривали вантажники, які намагалися занести в двері величезний рояль. Навіть з відкрученими ніжками він не ліз у вузький прохід.
“Не влізе, хоч двері знімай”, — винесли вердикт вантажники. — “Старовинний, мабуть, монстр.”
“Пропустіть мене, а потім хоча б будинок розбирайте”, — роздратовано кинула Мар’яна.

Збентежений господар рояля, витираючи піт з чола, зітхнув:
“Усе занесли, лише рояль залишився. Якби я жив на першому поверсі, через вікно б затягли, але я на п’ятому…” — він сумно подивився на Мар’яну.
“Я теж на п’ятому, значить, ви мій новий сусід навпроти”, — відповіла вона. — “Знаєте, є машини з підйомною платформою. Моя подруга так диван на четвертий поверх піднімала. Можу дати номер, але це, мабуть, недешево.”

Чоловік засміявся і щиро подякував за ідею. Мар’яна продиктувала номер і піднялася додому, але весь час поглядала у вікно, спостерігаючи за долєю рояля. Машина з платформою приїхала, і інструмент опинився у квартирі. Мар’яну здивувало, як її захопила ця чужа історія. На хвилину вона навіть забула про свої біди.

А біди почалися вчора. Сергій пішов від неї…
Це стало для Мар’яни ударом. Звичайно, вона помічала зміни в його поведінці. Сергій став віддаленим, шукав причини піти з дому. То затримається на роботі, то зникне в гаражі з Ігорем.
“Дивно”, — думала вона. — “Що там можна робити щодня?”
Мар’яна списувала це на кризу середнього віку. Може, захопився кимось, але пройде…

У вихідний вона пішла до торгового центру. Хотіла відволектися, купити щось для квітів. Але там, серед галасу й яскравих вітрин, її чекав удар. Назустріч йшов Сергій, обіймаючи за талію молоду дівчину. Вони сяяли щастям, вона щось шепотіла йому на вухо, і їхня любов була майже відчутною. Дівчина обернулася, і Мар’яна захлинулася від шоку. Це була Олеся, її молода колега.

Сергій, побачивши дружину, збентежився, але швидко взяв себе в руки:
“Дома все поясню.”
Мар’яна не поспішала повертатися. Вона блукала вулицями Львова, і в голові виринали спогади. Олеся спокусила Сергія на корпоративі рік тому. Вони танцювали, виходили разом покурити, але Мар’яна не надала цьому значення. Їй і в страшному сні не могло здатися, що її вірний, надійний Сергій здатен на зраду.

Коли вона повернулася, Сергій уже зібрав речі. Він уникав сварки, і Мар’яна, стримуючи сльози, тихо запитала:
“У чому я тобі не догодила? Що було не так?”
“Усе було добре”, — відповів він, дивлячись у підлогу. — “Але ми з тобою живемо за інерцією, все нікчемне, нудне. А без Олесі я не можу прожити й дня. Дякую тобі за двадцять років, за доньку. Я виростив її, купив їй квартиру, видав заміж. Я маю право на щастя. Вибач, якщо зможеш…”

Мар’яна розридалася, лише коли двері за ним зачинилися. Такої болі вона ніколи не знала. Ніч минула без сну.

Вранці — контрастний душ, легкий макіяж, строгий костюм. На роботу, наче нічого не сталося. Ніхто не повинен бачити її слабкість. Але вона знала: увесь відділ шепотітиметься, як Олеся забрала її чоловіка.

Олеся прийшла в їхню компанію відразу після університету. Гарненька, акуратна, відповідальна. Швидко зі всіма знайшла спільну мову, і Мар’яна ставилася до неї тепло. Тепер ж до офісу доводилося їздити автобусом — Сергій завжди підвозив її на машині. У переповненому салоні Мар’яна почувалася чужою.

В офісі вона зустріла Олесю. Та зніяковіло привіталася і швидко пройшла повз. Але працювати їм доводилося в одному кабінеті. В колективі панувала напруга: старші колеги співчували Мар’яні, молодь робила вигляд, що нічого не відбувається, але з нетерпінням чекала розв’язки.

Після роботи Сергій чекав Олесю біля входу. Мар’яна навмисно затрималася, щоб не бачити, як її суперниця сідає в їхню машину на її місце.

Дома вона похвалила себе за стійкість. Думала,Тепер, коли Дмитро грав їй на роялі вечірню мелодію, вона усміхалася, згадуючи, як несподівано доля повернула їй щастя.