Connect with us

Життя

Покинула чоловіка з важкохворою мамою

Avatar photo

Published

on

Я безсердечна людина, паскуда та погань. Ось таку оцінку я отримала після того, як покинула свого чоловіка з лежачою  мамою після інсульту.  Мій чоловік просто категорично наполягав на тому, щоб я покинула роботу і цілодобово  доглядала за його матір’ю. Його маман ще та була хитра лисиця, поки бігала здорова. А зараз вона доглядальниць не хоче, їй не подобається, як вони готують.

Ні, я не проти допомагати і на вихідні, і у свій вільний час провідувати свекруху, прибирати, готувати їжу….Але, не 24 години на добу проводити з нею.  Роботу я кидати не хочу! Мені вона подобається. Чи мене мої батьки дарма вчили усі 5 років, щоб я гляділа по суті якусь чужу людину?

Ну, я просто була змушена так зробити…Але на душі, ніби кіт  напаскудив. 6 місяців тому в свекрухи стався інсульт. Ми з чоловіком забезпечили їй одразу дороговартісне лікування та догляд. Наймали доглядальниць, масажистку. Зміни відбулися швидко.

Мова повернулася, дрібна моторика в нормі. А от ходити “мама” категорично відмовляється. Просто не хоче виконувати вправи з лікувальної фізкультури.

 

Джерело: web-nomad.ru

Прохання і благання не допомагають. Сімейний лікар говорить, що, при тому догляді, який ми їй забезпечили, у неї були шанси на відновлення всіх рухових функцій на 100%. Свекруха просто відмовляється йти на контакт. Потім свекруха захотіла,  щоб її годували виключно свіжими  і домашніми стравами.

При чому приготованими ріднею, а не доглядальницею. Ну і тут мого чоловіка понесло… Він став наполягати, щоб я  негайно кинула свою роботу і стала доглядати за його матір’ю.  Аргументує це тим, що ми живемо у її квартирі. Квартира переписана на нас. Тому ми по совісті повинні доглянути матір. Зарплата у мене висока, кар’єра розвивається краще, ніж в чоловіка. Запропонувала чоловіку покинути роботу, але він не хоче.  

Словом, тиждень тому я його покинула. Ох, скільки брудних огидних слів я почула в свою адресу…Усі варіанти ніби перебрала. Чоловік не хоче йти на діалог і придумати якесь інше рішення. А я відчуваю себе винною. Але пахнути фекаліями і  тішитися від життя я не зможу.

Одна справа, якщо це  була б  моя мама, а так це зовсім чужа тітка. Хочу почути від вас слова підтримки та поради. Що мені робити?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один + три =

Також цікаво:

З життя5 години ago

Dad’s Gift: A Special Surprise from Father to Son

My mother was strikingly beautiful, though my father would say that was her sole advantage. I, who adored him with...

З життя5 години ago

Open the Backpack Now! The Cameras are Watching, There’s No Escape! Empty It All Out!

Open the bag, now! The CCTV can see everything, theres no way youll get away! Take it all out! The...

З життя6 години ago

A Ruthless Divorce: The Tale of Oksana and Archibald

Cold Divorce: The Dream of Emma and James It is a strange, cold feeling to wake and discover love turning...

З життя6 години ago

Oh, have you seen the lady in our ward, girls? She’s quite elderly now… – Yes, completely grey. She must have grandchildren, yet here she is – asking for a baby at her age…

Did you see her, ladies? The old woman in our ward? I asked the other nurses, halfsmiling as I leaned...

З життя7 години ago

She Raised a Child on Her Own from Her Pension. One Day, She Took Him to the Mall and the Boy Said Something UNEXPECTED.

Margaret lived alone on her modest pension, tucked away in a tiny Cotswold village where the world seemed to consist...

З життя7 години ago

THE FAMILY?

Family? Tell Christopher to come at once! the daughter shrieked. All three of the little ones have a fever, theyre...

З життя8 години ago

She Cleaned the Staircases of Old Block Flats to Build a Future for the Son She Was Raising Alone, But What Happened Next Will Leave You in Tears.

I used to watch Eleanor sweeping the stairwells of the old council tower, hoping the work would build a future...

З життя8 години ago

A Foreboding Sense: A Journey into the Unknown

Oliver lived in a ninestorey council block where the walls were thinner than a teabag and every neighbours sneeze bounced...