Connect with us

З життя

58 лет и одна, но не одинока

Published

on

Мне 58, и я живу одна, но не чувствую себя одинокой. С мужем мы развелись давно, и с тех пор научилась ценить свою свободу. У меня есть сын, Дмитрий, ему тридцать. Мы с ним очень близки, и это дарит мне радость. Недавно он женился на Ольге — душевной и доброй девушке. Я рада его выбору, ведь она стала для нашей семьи родной.

Живу я в маленьком доме на окраине Екатеринбурга. Здесь тихо, есть сад, где я копаюсь с удовольствием. Выращиваю цветы и немного овощей — это моя отдушина. Соседи у нас хорошие, заходим друг к другу на чай, обсуждаем новости. Порой шучу, что моя жизнь — как «Ирония судьбы»: всегда есть о чём поговорить.

Раньше работала бухгалтером, а теперь на пенсии — появилось время для себя. Люблю читать детективы и старые любовные романы. Вечерами иногда пересматриваю советские фильмы — они будто возвращают меня в юность. Ещё обожаю вязать: носки, шарфы, свитера — для Димы и Оли. Они смеются, что у них уже целый гардероб моей работы, но я вижу, что им приятно.

Бывает, накатывает грусть по прошлому: молодость, первые мечты с мужем… Но я не задерживаюсь в этих мыслях. Жизнь научила меня стойкости. Развод был трудным, но он дал мне свободу. Теперь я знаю: каждый день — это шанс. Недавно записалась на курсы английского — мечтаю съездить за границу. Дмитрий поддерживает, говорит, мне ещё сам Бог велел путешествовать.

Мой сын — моя гордость. Он инженер, умный, ответственный. Я всегда старалась быть ему не только матерью, но и другом. Он рассказывает о планах, я — о своих маленьких радостях. Его свадьба стала для меня праздником: столько смеха, танцев, счастливых глаз! Ольга сразу вошла в нашу семью, и я благодарна ей за её тепло.

Иногда задумываюсь о будущем. Конечно, хочется внуков, но не тороплю Дмитрия с Ольгой — пусть насладятся жизнью вдвоём. А я радуюсь каждому дню. В моём возрасте понимаешь: счастье — в мелочах. В улыбке сына, в разговоре за чаем, в первом весеннем цветке. Я не одинока, потому что сердце моё полно любви.

Жизнь — это дорога, и я благодарна за каждый её поворот. Впереди ещё столько интересного! Может, заведу кошку — Дмитрий давно шутит, что мне нужен «компаньон». Кто знает?.. А пока счастлива тому, что есть: сыну, нашей крепкой связи и тем маленьким радостям, что дарит каждый новый день.

Вот и весь мой секрет: живи с благодарностью — и одиночество обойдёт стороной.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять + п'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя46 хвилин ago

Мрійливий диван

Диван «Мрія» Роман і Соломія зустрічалися вже два роки. Соломія залишалася ночувати в Романа, коли його мати їздила на дачу...

З життя2 години ago

Як він міг? Мати померла лише кілька місяців тому, а він вже приніс додому цю…

Як він міг? Мама померла всього кілька місяців тому, а він уже привів у дім цю… Марічка бігла зі школи,...

З життя3 години ago

І все ще існує любов

— Юре, ти не туди повернув. Треба було проїхати далі, — вигукнула Мар’яна. — Я правильно повернув, — спокійно відповів...

З життя4 години ago

Я відчував твій слух, мамо

— Бабусь, казку розкажеш? — запитав шестирічний Дениско. — Лише коротку. Вже час спати. Завтра в садочок не прокинешся, —...

З життя4 години ago

Врятування від самотності

**Порятунок від самотності** Оксана прокинулася пізно. Перша думка — проспала. А ж дочка з онуком скоро схочуть, а в неї...

З життя5 години ago

Остання жертва

**Остання жертва** — Мам, мені треба з тобою поговорити. — Отаке тривожне початкове речення. — Ірина з тривогою подивилася на...

З життя5 години ago

Дощ веде до щастя

Дощ іде на щастя Після спекотного літа настала холодна й пронизлива осінь, з пронизливими вітрами та нескінченними дощами. По дорозі...

З життя6 години ago

Святковий подарунок несподіванки

**Новорічний сюрприз** Оля спішила додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Що й казати — у її сумочці лежали два...