З життя
8 років тому в пологовому будинку нам підмінили доньку: моя дитина в чужій родині, а я вирішила боротися – ось що сталося…
**Щоденниковий запис**
Все почалося з дрібниці з маленької, здавалося б, незначної деталі. Марія й не думала, що ця дрібниця розкриє перед нею прірву, в яку неможливо зазирнути без жаху. Все почалося з полуниці.
Алінка її донечка, її світло, її дихання, її девять років життя, прожитих у любові й турботі раптом вкрилася червоними плямами після шматочка солодкого десерту. Нічого страшного, подумала Марія. Алергія буває. Та коли лікар, навіть не заглянувши в картку, сказав: «Ну, у когось буває на ягоди», у грудях щось здригнулося. У їх у родині ніколи не було алергії. Ні в неї, ні в чоловіка, ні у батьків. Ніколи.
А потім очі.
Карі. Глибокі, як ніч, як шоколад, як очі чоловіка. А в Марії блакитно-сірі, як ранкове небо над Дніпром. Вона дивилася на доньку й не впізнавала. У неї не було жодної риси себе. Ні вигину брів, ні лінії підборіддя, навіть тої звички мружитися на яскравому світлі, яку Марія передала б усьому світові, якби могла.
«Генетика хитра штука», снизхільно посміхнувся лікар, перегортаючи аналізи. «Рекомбінантні гени, спадкові мутації Може, у бабусі по чоловікові було так само?»
Марія мовчала. Вона не шукала виправдань. Вона слухала не розумом серцем. А серце матері не обманеш. Воно бється в унісон з дитиною, навіть якщо та не від неї. І зараз воно билося не в такт. Воно рвалося.
Вночі, коли дім поринув у тишу, коли чоловік спав, а Алінка міцно спала під ковдрою з ведмедиком, Марія відкрила стару картонну коробку, засипану пилом на найвищій полиці шафи. Там лежали документи з пологового пелюшка, бірка з іменем, світлина з рожевими плідними водами і свідоцтво про народження. Вона перечитувала кожен рядок, як молитву. І раптом погляд зачепився за підпис медсестри.
Нерозбірливі, ніби навмисні закарлючки. Наче хтось хотів, щоб ніхто не зміг прочитати. Наче хтось знав, що одного дня хтось шукатиме правду.
І Марія почала копати.
Спочатку тихо, на дотик, як сліпа у темряві. Потім з відчаєм звіт
– Such Honesty You Have, Mrs. Galina! What a Delight!
**Diary Entry A Lesson in Fairness** *12th July* What a fine sense of fairness you have, Margaret! I couldnt hold...
What a wonderful display of honesty, Mrs. Galina—truly commendable!
**Diary Entry A Lesson in Trust** *”Honesty seems a fine thing, Margaret,” I muttered under my breath, barely containing my...
Oh, my dearest, what a day that turned out to be… Gray and weepy, as if the very sky knew bitter sorrow was brewing in Riverton. I gazed from my clinic window, my heart aching as if squeezed in a vise, twisting slowly.
**A Diary Entry The Heart of Willowbrook** Oh dear, what a day that was Grey and weeping, as if the...
Oh, my dears, what a day that turned out to be… Gray and weeping, as if the heavens themselves knew of the terrible sorrow unfolding in Willowbrook. I gazed from the window of my clinic, my heart heavy and aching, as though it were caught in a vice, slowly twisting tighter.
Oh, my dears, what a day that turned out to be Grey and drizzly, as if the sky itself knew...
Special Birthday Celebration: A Couple’s Unforgettable Dinner Party
**A Birthday to Remember: The Couples Fateful Dinner** Eleanor walked home with her husband from the restaurant where theyd celebrated...
You must not know today’s kids very well!
**Diary Entry A Summer with the Grandchildren** *June 15th* “You must not know much about kids these days!” “Hello, EvelynI...
He Refused to Marry His Pregnant Girlfriend. His Mother Supported Him, but His Father Stood Up for the Unborn Child.
Tom refused to marry his pregnant girlfriend. His mum backed him, but his dad stood up for the unborn child....
You must not know today’s kids very well!
**Diary Entry A Summer with the Grandkids** “You must not know much about kids these days!” “Hello, Margaret. Saw you...