Життя
Як тільки матір відійшла у засвіти, старша дочка почала нишпорити по кімнаті у пошуках наживи
Ця ніч для мене видалася неспокійною…Наснилася мені моя давня подруга, яка відійшла у засвіти. Давно вона мені не снилася. На ранок я вирішила провідати її на місці вічного відпочинку.
При вході до нього побачила жінку, яка, спершись на дерево, тримала в руках букет червоних троянд. Впізнаю у ній свою давню знайому Анну. Вона зупиняє мене помахом руки, просить постояти кілька хвилин поруч із нею. Я нічого не розумію, і тоді Анна пояснює – вона йшла маму навідати, але там тепер є її сестра Тетяна, яку вона не бажає бачити, тому і чекає, доки та піде. Я піднімаю на Анну здивовані очі, і вона обіцяє розповісти свою історію, коли будемо повертатися до дому.
Таня і Аня народилися рік за роком, тому, хто не знав, гадали, що вони близнючки. Були дуже схожими між собою, голубоокі, кучерявенькі. Мама Ольга, відома кравчиня, однакові обновки дітям шила, душі не чула у них. Коли її чоловік знайшов іншу, Ольга не плакала, не просила повернутися. Була упевнена – розбиту чашу вже не склеїш, все одно рубець залишиться.
Як могла, давала дітям раду, окрім роботи в швейному ательє, ще й підзаробляла по людях: кому щось підшити, комусь підлатати, іншому – город посапати, і вже якась копійчина додасться. Щоб її донькам не жилося гірше, ніж іншим дітям. Щовечора мама разом з донечками приклякала перед образами і щиро молилася, щоб Господь допоміг їм пережити тяжкі часи. Вона навчала: «Хоч би які невідкладні справи на вас чекали, вони не повинні стати вагомішими за молитву».
І Всевишній почув її. Однієї неділі прийшла Ольга до святого храму. Після служби Божої до неї підійшов священник. Це неабияк насторожило жінку. І вже зовсім збило з пантелику, коли він вручив їй відкритий конверт, адресований священнику. Але при чім тут Ольга?
«Вашої адреси не знали, тому й відправили на церкву. Якби я не знав, про кого йдеться, то виголосив би у храмі, але оскільки знаю вас, вірну парафіянку, то вирішив особисто вручити листа», – усміхнувся священник.
Ользі аж світ закружляв, коли читала і знову перечитувала листа. Він був від рідного брата її батька, який колись емігрував у Чикаго. Він уже знав, що вона одна зосталася з доньками, обіцяв допомагати їм. Плачучи, Ольга виливала в листі до дядька свої жалі. Згодом їй стали надходити посилки з-за океану. Тоді були в моді американські хустки, які й коштували чимало. Найкращі Ольга собі й дочкам вибрала, коли до церкви йшли – зав’язувала. Інші – на базар їздила продавати. Утім, не лише хустки надсилав дядько Павло. З’явилися у їх гардеробі і вишукані кожушки, костюмчики, взуття, жити стало значно легше, надто ж – після відвідин дядька Павла, котрий прилетів до них із важкою валізою. Ще й вручив Ользі щедру купку доларових купюр.
Таня і Аня дуже гарно співали. Брали участь у найрізноманітніших конкурсах. Обидві вступили в музичне училище. І стали кращими студентками закладу.
Після закінчення училища Тетяна влаштувалася на роботу вчителькою співів. Вийшла заміж за красеня Миколу з їхнього села. Пришов до них у зяті. І відразу встановив у їхньому домі свої правила. Відтепер не лише помешкання, а й сад, господарка, город були поділені. З’явилися в кухні і два холодильники. Так поступово незрима стіна відчуженості виросла між сестрами.
Якось, почувши від Тані, що у її холодильнику щезло м’ясо, Ольга не витримала – скликала усіх на сімейну раду: «Мені соромно, що між моїми доньками не існує злагоди і чистоти взаємин. Пам’ятайте, кожен з нас рано чи пізно повинен зробити вибір – кому і чому він служить, Людина неодмінно повинна провести в душі чітку межу, розумієте? Визначайтесь!», – мовила суворим тоном Ольга і зі сльозами на очах вийшла з хати.
Коли у Тетяни появилася маленька Ангелінка, Аня стала їй хрещеною матір’ю. Вовтузилася з малою, як з рідною. Купляла усілякі одяганки, іграшки. А коли Ангелінка підросла, іноді брала її з собою на роботу в музичну школу, де працювала вчителькою. Мабуть, тому в дівчинки рано виробився музичний слух, вона стала співати з дітлахами у хорі. Одного разу поверталися вони з роботи, як несподівано почався сильний дощ. Небо розрізали блискавиці. Ангелінка розплакалася: «Я боюся грому, тітонько».
Анна взяла дівчинку на руки, притиснула. Звідкись перед ними зупинилася автівка жовтого кольору: «Вам куди? Сідайте», – з неї виглянув симпатичний чорнявий водій. Вони розговорилися. Сергій, так звали хлопця, з райцентру. А в їх селі – проїздом у відрядження їде. «Гарненька у вас донечка. На маму схожа», – усміхнувся Сергій, коли вони під’їхали додому.
Анна не розуміла й сама, чому весь вечір перед її очима стояв Сергій, його тепла усмішка, блиск карих очей. Вона довго не могла заснути. Їй би теж уже хотілося мати сім’ю, дітей, кохати і бути коханою. Як Тетяна…
Через місяць, повертаючись з роботи, побачила біля воріт знайоме авто сонячного кольору. Не повірила своїм очам – Сергій? Але чому він тут? «Захотів тебе побачити, Анютко. Усі ці дні ти була зі мною в думках і у снах. Знаю, що ти не замужем. Давай поговоримо», – обдав її іскрами своїх карих очей, від чого у неї ледь не вискочило серце.
… З тугою в душі віддавала Ольга Аню з рідного дому. Знала: нелегко їй буде, адже Сергій – круглий сирота, мешкає на найманій квартирі. Звісно, у їх великому домі їм би теж місце знайшлося, але молоді забажали жити окремо. Та й Тетяна з Миколою навіть не натякнули, щоб мешкати разом.
Час котився, мов з горба. Ангелінка стала студенткою педагогічного вишу, Микола створив власний бізнес. Оновив і так добротне їхнє помешкання. Але усе це не втішало маму Ольгу. Серце хвилювалося за Аню, яка нездужала, а потім Сергій мав серйозні негаразди. Синочок Артем скоро подорослішав, допомагав їм у всьому. Часто навідувала їх Ольга. І жодного разу – Тетяна. Забагатіла, тому зачерствіла, краялося серце Ольги.
Але ж вона навчала доньок вірності, любові та миру в родині. Та чомусь виходило так, що проживаючи разом із сімейством Тетяни, зі своїми проблемами Ольга зверталася до Ані, хоч у неї своїх клопотів – ціла торба. Чи то субсидію оформити, чи на огляд поїхати, посидіти біля мами – усе Анна.
Одного літнього ранку вибирала Ольга малину в садку. Цього року ягоди щедро вродили. Вже закрутила більше десятка слоїків. Ані теж відвезти слід. Артемко дуже малину любить. Звісно, найліпше було б, якби прямо з куща смакував. Та не запрошує Тетяна сестру до них. Широкою хазяйкою стала. Слід би віддати те, що придбала Ані. Хустками американськими поділити б сестер. Не раз Ольга просила Анну: «Приїдьте з Сергієм, і забери те, що тобі належить. А то, як закрию навіки очі – чи поділиться чимось Таня з тобою?» «Ви ще довго жити маєте, мамо», – казала Анна.
Ольга відчуває як зсувається із стільця, падає на траву, а на неї розсипається з миски малина… Була дев’ята година ранку, але про те, що сталося з мамою Тетяна сповістила Ані аж увечері. Поклавши разом з Миколою матір на ложе, не спішила кликати на сусідів, ні знайомих. Разом з чоловіком нишпорили в маминій кімнаті, переховували те, що Ольга придбала для Ані – гроші, золоті сережки, ланцюжок з хрестиком Артемкові, вишиті бісером сорочки, доріжки, весільний рушник, американські хустки. Заховала у стодолі навіть швейну машинку, яку Аня купила мамі за свою першу зарплату.
Нічим Тетяна з сестрою не поділилася. Так, наче Анна й не була донькою Ольги.
Відтоді Аня зачинила своє серце для сестри. Господь допоміг їй здолати недугу, разом з чоловіком підняти на ноги сина, отримати квартиру. Якось, зустрівшись на дорозі. Тетяна зупинилася: «Давай поговоримо, сестро». Але Анна відвернулася, наче й не чула її слів.
«Через глибоку ріку кривди я перейшла, щоб ось так легко простити Тетяні», – каже мені Анна.
Здається, я розумію її. І все-таки, прощаючись із нею, в глибині душі бажаю Ані припинити непорозуміння із сестрою, звільнити серце від нерозуміння, неприйняття і приготувати в ньому місце для Бога, щоб не довелося іще довго блукати. Молитися треба і відчути смирення під сильною рукою Господа, і він у свій час вознесе кожного з нас. І тоді не доведеться сестрам по черзі ходити матір навідувати.
Автор – Марія МАЛІЦЬКА
You’re Robbing My Son Blind—He Can’t Even Afford a Light Bulb! On Sunday morning, I was curled up on the sofa with a blanket while my husband drove over to his mother’s to “change some light bulbs.” But of course, the real reason for summoning her darling boy was something else entirely: “Son, have you forgotten it’s Igor’s birthday today?” My husband’s the generous type—his salary barely lasts a week. Thankfully, he still gives me cash for the bills and groceries, but the rest? He blows it all on new video games and whatever gadgets go with them. I don’t mind; better my man enjoys his hobbies than squanders his time (and money) in pubs or nightclubs. Besides, I once read that the first forty years of childhood are the hardest for any man. I’m not telling you this for sympathy, just so you understand why my husband always has empty pockets. I have no such problem—even manage to save. I often lend him money in emergencies, but when it’s for his mum, niece, or sister, I always say no. Naturally, I remembered Igor’s birthday. Last week, I bought his present myself. Before my husband set off, I handed it over and settled down to watch a film. I didn’t go—the mutual animosity between me and my in-laws made sure of that. They think I don’t love him, accuse me of being mean because I refuse to fund their expenses or mind my sister-in-law’s kids. Once, I watched them for an hour, but they picked them up half a day late, making me miss work—when I dared complain, his mum and sister called me shameless and rude. After that, any requests to babysit were met with a firm “no.” Didn’t bother me if my husband watched the kids—he enjoys their company. Not long after my husband left, he returned—with the whole family in tow, nieces and all. His mum barged in, coat still on, and declared: “We’ve decided that, for Igor’s birthday, he’ll get the tablet he wanted—two grand it cost. You owe me a thousand pounds for your share. Pay up.” I might have bought the lad a tablet—but nothing that expensive. Obviously, I refused to hand over any cash. That’s when my husband started guilt-tripping me for being stingy. I turned on the laptop and called Igor over. In five minutes, we picked and ordered a gadget he really wanted—job done. Thrilled, Igor dashed off to his mum, who’d been sulking in the hallway. My sister-in-law always had sticky fingers—nothing in our house was safe. My mother-in-law, meanwhile, ignored my thoughtful gesture and exploded with indignation: “No one asked for your help. You were meant to give money! You’re with my son, and he’s always skint, can’t even buy a lightbulb. Hand me a thousand pounds now—you know full well that money belongs to my boy!” She reached for my handbag on the nightstand. I glared at my husband and hissed, “You’ve got three minutes to get them out of here.” In less than three minutes, he’d grabbed his mother and chucked her and the lot of them out the door. So, yes, I’d rather my husband waste his wages on games than have his mother snatch every penny. At least he spends it on things that make him happy, not on those freeloaders. Sometimes, I genuinely think I’d have been better off marrying an orphan!
Youre robbing my son, he cant even afford a lightbulb. One Sunday morning, I was curled up under a blanket...
“I Don’t Want Any Other Daughter-in-Law—Do Whatever You Like!” said the Mother to Her Son Mark was finishing uni and thought it was the perfect time to marry his first love from sixth form, Maddie! Maddie wasn’t just pretty; she was smart and kind, writing her master’s dissertation at the time. The young couple planned to tie the knot as soon as she finished her degree. Mark decided to tell his mum about the wedding, but she wasn’t thrilled. His mother insisted he either marry Amanda from next door—or no one at all. Then she asked what mattered more: his career or love? Mark’s mum dreamed of her son becoming a true success story. Amanda was from a well-off family and had fancied Mark for ages, but he only had eyes for Maddie, whose family background wasn’t ideal. Maddie’s mum had a bad reputation… What would the neighbours say? “I don’t need any other daughter-in-law. Do as you wish!” his mum told him. Mark tried for ages to change his mum’s mind, but she wouldn’t budge. Finally, she said she’d disown him if he married Maddie. Mark lost his nerve. He kept seeing Maddie for six more months, but their relationship slowly fizzled out. Eventually, he married Amanda. She truly loved him, but there was no big wedding—Mark didn’t want Maddie to see any wedding photos. With Amanda’s wealthy background, he moved into her parents’ massive house, and they even helped his career. But true happiness never came. Mark didn’t want kids. When Amanda realised she couldn’t change his mind, she filed for divorce herself. By then, Mark was forty and Amanda thirty-eight. Amanda remarried, had a child and finally found real happiness. Mark always dreamed of marrying Maddie, tried to find her, but she seemed to have vanished. Then he learned Maddie was gone—after their break-up she’d married the first man she met, who turned out to be violent. He beat her to death. After that, Mark ended up living alone in his parents’ old flat, drinking himself to death, staring at Maddie’s photo and never forgiving his mother.
I wont accept anyone else as my daughter-in-law, do as you wish! declared his mother. Matthew was finishing university and...
An Unexpected Inheritance from an Ex-Husband or a Surprising Gift from the Mother-in-Law: How Elaine Ended Up Caring for Her Former Mother-in-Law and Uncovered a Legacy She Never Anticipated
Inheritance from the Ex-Husband or a Surprise from the Mother-in-Law As something of a parting gift from her alcoholic ex-husband,...
Raised by My Gran: Grateful for Her Care, but Her Love Came with Strings Attached
It was my grandmother who raised me. Of course, Im grateful to her, but in truth, her love had its...
“Two Weeks to Pack Up and Find Somewhere Else to Live: Daughters Offended After Mum Draws the Line”
“Two weeks to pack your things and find somewhere else to live.” The daughters were offended. Sarah lost her husband...
Twenty Years Later, I Recognise My Younger Self in the Boy On the Eve of His Wedding, Arthur Suspected Martha of Cheating—Even Though She Swore She Was Faithful, He Refused to Listen. Two Decades On, He Met Her Son—His Spitting Image… They Shared a Storybook Romance—Passionate, Extraordinary, and the Envy of All Around Them. Just as They Prepared for the Wedding That Never Happened, Martha Revealed She Was Pregnant. Instead of Joy, Arthur Accused Her of Infidelity, Insisting the Baby Couldn’t Be His. Devastated, Martha Gave Birth and Raised the Child Alone, Despite Pleas from Friends Who Saw Her Devotion. Arthur Offered Abortion, but She Refused—and Waited in Vain for His Apology. They Lived Separate Lives. Whenever Their Paths Crossed, Arthur Looked Away, Refusing to Recall the Past He’d Buried. Raising Her Son as a Single Mum Was a Struggle, but Martha Poured Her Heart into It, Working Multiple Jobs to Give Him a Good Life. Her Son, Chris, Became Her Pride and Protector, Earning a Degree, Serving in the Forces, and Finding Work. He Stopped Asking About His Father—He Understood Without Words. At Twenty, Chris Was the Image of Arthur—The Man Martha Had Loved So Deeply. One Day, Their Paths Crossed: Martha, Arthur, and Chris, All Together. Arthur Couldn’t Deny the Likeness and Was Stunned into Silence. Three Days Later, Arthur Came to Martha and Asked, “Can You Forgive Me?” “Long Ago…” Martha Whispered. And So, the Stories of ‘Daddy’ Came Alive—As Chris Met His Father for the First Time.
Twenty years later I see in this boy a spitting image of my younger self. The evening before the wedding,...
“What Do You Mean You Won’t Change Your Name?!” My Mother-in-Law Yelled at the Registry Office
What do you mean you dont want to change your surname? my mother-in-law shouted across the registry office. Emily never...
How My Mother-in-Law Ended Up Without a Home: Why I Refuse to Support My Brother-in-Law’s Family or Rent Them a Flat, and the Story of the Three-Bedroom Apartment I Bought Before Marriage
How My Mother-in-Law Ended Up Without a Home I’m convinced we have no obligation to support my brother-in-law and his...