Connect with us

З життя

«Наприкінці зустрічі офіціантка повідомила, що бенкет оплачений закладом: несподівана щедрість на значну суму»

Published

on

Коли ми вчилися у школі, наробили багато дурниць. Але, мабуть, це все ж таки один із найкращих періодів у житті кожної людини. Стільки спогадів, нових відкриттів, радощів і розчарувань. Цього року виповнювалося вже 20 років, як ми закінчили школу. Оскільки я була найініціативнішою та підтримувала зв’язок із більшістю однокласників, організацію зустрічі взяла на себе.

Клас у нас був невеликий, тож запросити всіх було не надто складно. Хтось обіцяв прийти, хтось відмовився, бо жив за кордоном, але більшість усе ж погодилася. Єдиний, із ким я не могла зв’язатися, був Андрій. Його ніхто не бачив ще з часу випускного, а доля його залишалася загадкою.

У школі ми з Андрієм добре товаришували — сиділи за однією партою. Він допомагав мені з уроками, адже навчався чудово, але це не рятувало його від насмішок інших. Андрій народився у незаможній сім’ї. Його батько покинув їх, коли той був ще малим. Мама Андрія працювала лише на базарі, а тому грошей у сім’ї хронічно не вистачало. Однокласники ж обожнювали насміхатися зі старого одягу та його потертого ранця. Хіба це мало значення? Для мене — ні, але для тих, хто любив знаходити слабке місце, це було показовим.

Андрій ніколи не ліз у конфлікти й на провокації не реагував. Єдиною людиною, хто його підтримував, була я. Можливо, тому він нікому й не відкривався, а після випускного і зовсім зник із поля зору, припинивши будь-яке спілкування навіть зі мною.

Коли я вже майже змирилася, що побачити Андрія не вийде, доля зробила сюрприз. Одного разу випадково зустріла на ринку його матір — Василину Петрівну. Виглядала вона чудово, тому я спочатку навіть не впізнала її. Ми розговорилися, й вона розповіла, що зараз Андрій живе в іншому місті. Як тільки я згадала про нашу зустріч, вона дала мені номер сина. Того ж вечора я набрала Андрія.

Андрій відразу впізнав мене за голосом, і, здається, був дуже радий мене чути. Ми довго говорили, ділилися спогадами і новинами. Я пояснила причину дзвінка і запросила його на зустріч. На моє здивування, Андрій погодився прийти, ніби всі його образи на кривдників залишилися далеко в минулому.

У призначений день ми зібралися в популярному ресторані в центрі нашого міста. Дехто змінився до невпізнання, а хтось залишився майже таким самим, як і був. Усі ділилися своїми історіями, говорили про сім’ї, дітей та досягнення. Велика частина наших однокласників уже мали стабільне життя, а дехто ще досі шукав себе.

Я почала трішки хвилюватися, що Андрій усе-таки не прийде. І саме тоді, коли вже майже втратила надію, у дверях ресторану з’явився він. Високий і впевнений у собі чоловік у стильному костюмі. Він виглядав настільки елегантно, що всі дівчата не змогли стримати здивування і навіть трохи заздрощів. Андрій поводився гідно, чарівно усміхався та був надзвичайно ввічливим. На питання про життя відповідав коротко, сказавши лише, що йому “на життя вистачає”. Пробув він із нами не надто довго — зазначив, що має ще одну справу, і ввічливо попрощався.

Коли наша зустріч добігала кінця, я попросила офіціантку принести рахунок. Вона підійшла, а потім оголосила нам, що платити нічого не потрібно — усе оплачено за рахунок закладу. Я дуже здивувалася і вирішила дізнатися, у чому річ. Офіціантка пояснила, не приховуючи посмішки:

— Ви ж тут із Андрієм Олеговичем — нашим власником. Це він нам сказав, щоб рахунок із вас не брали.

От це так вчинок! Андрій гідно показав своїм колишнім однокласникам, чого досягнув за ці роки…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × чотири =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

Молода дівчина вийшла заміж за старого, щоб врятувати родину, але в першу шлюбну ніч він вчинив щось жахливе

Молода дівчина, якій ледве виповнилося девятнадцять, стояла у білій сукні й усміхалася гостям. Здавалося, що це казка: розкішний бенкетний зал,...

З життя2 години ago

Службовий пес у автобусі гавкав та упирався лапами у панель приладів, намагаючись попередити водія: а потім той побачив це…

У службовому автобусі собака гавкала й упиралася лапами у панель приладів, наче намагалася попередити водія про щось… а потім він...

З життя2 години ago

Мати нареченої застає молодого, що заходить у ванну з подружкою нареченої під час весілля

Гарно вдягнена, 78-річна Надія вирішила зробити особливий подарунок майбутньому зятю перед весіллям своєї доньки. Та коли вона побачила, як він...

З життя3 години ago

На нашу річницю друг дитини назвав чоловіка “тато” — і мій світ розвалився.

На нашому ювілеї дитина моєї подруги назвала мого чоловіка «татом» і мій світ розсипався. Келих із шампанським випав з моїх...

З життя3 години ago

Чоловік врятував оленя, чиї шия та тулуб були міцно опутані мотузкою: порятунок та неймовірний фінал

Група туристів вирушила в похід мальовничими лісами Карпат. Вони розбили намети, розпалили багаття, почали співати пісні та раділи відпочинку. Все...

З життя3 години ago

Молода дівчина вийшла заміж за старого, щоб врятувати родину, але в першу шлюбну ніч старий учинив щось жахливе

Молода дівчина, якій ледь виповнилося девятнадцять років, стояла в білій сукні та посміхалася гостям. На перший погляд, усе було ніби...

З життя4 години ago

Після похорону 15-річної доньки чоловік наполягав викинути її речі, але знайдений у кімнаті дивний записк змінив усе

Після похорону нашої пятнадцятирічної доньки чоловік постійно наголошував, що треба позбутися її речей, але потім я знайшла дивну записку в...

З життя4 години ago

Службовий пес у автобусі гавкав та упирався лапами в панель, намагаючись попростувати водія: коли той побачив причину, йому стало не по собі…

Поліцейський у формі їхав у київському автобусі. Поруч із ним на передньому сидінні спокійно сиділа його службова собака кмітливий вовкодав...