Connect with us

З життя

З немовлям на руках та братом поруч, 10-річна дитина шукала допомоги з їжею біля супермаркету

Published

on

Ян колись мав батьків, які готові були дати йому все на світі. Вони любили його безмірно, виховували, доглядали та вкладали душу в кожен його день. Якщо Ян просив піти до музею – уся сім’я охоче йшла з ним. Хотів до театру чи в парк атракціонів – без вагань прямували туди разом.

Та все змінилося, коли мама Яна пішла з життя. Важка хвороба не дала їй шансу на одужання. Виявили недугу занадто пізно, і за кілька місяців мама попрощалася з усіма. Ян, якому було дев’ять, і його маленький братик Назар, якому тоді був лише рік, залишилися напівсиротами.

Втрата мами стала для Яна важким ударом. У душі хлопчика поселилася невимовна порожнеча, а звикання до нового життя давалося непросто. Їхній тато, Олег, теж не знаходив виходу зі свого горя і відчаю. На жаль, замість боротьби за дітей він почав топити біль у чарці.

Олег часто приводив додому «друзів» і вони засиджувалися на кухні за пляшкою. Іноді компанія доходила до скандалів, і маленький Ян разом із братом ховалися в кімнаті, намагаючись бути непомітними – знали, що будь-якої миті на них може вилитися чужа злість.

Бували й такі дні, коли гулянки затягувалися на кілька діб. Весь цей час хлопці сиділи в холодній і голодній кімнаті. Вони боялися навіть зазирнути на кухню, бо татові компанії не подобалися зайві «свідки».

Через деякий час Олег привів додому нову жінку – Ольгу, яку представив як майбутню матір хлопців. Та Ольга зовсім не переймалася дітьми. Вона була байдужою до Назара і Яна, а згодом навіть почала їх ненавидіти. Тепер гнів вихлюпувався на дітей не лише від батька, а й від мачухи.

Невдовзі Ольга народила дівчинку, Стефанію. Ян і Назар щиро раділи, бо це була маленька сестричка. Проте мати, яка мала б піклуватися про немовля, зробила вигляд, що це зовсім не її відповідальність. Ольга просто продовжувала святкувати так само, як і раніше, разом із Олегом.

Ян, якому тоді було вже десять, взяв на себе турботу про сестричку. Він умів міняти підгузки, готувати суміш, перевдягати малечу, вкладати спати і навіть купати, якщо випадав такий шанс. На молодшому браті він усього навчився, а на сестричці вже довів усе до досконалості.

Одного разу батьки сказали, що йдуть у магазин і скоро повернуться. Але Ян давно звик до того, що вони могли не з’являтися вдома цілу добу. Замкнувши двері, хлопець залишився з Назаром і Стефою вдома і продовжив бавитися з ними.

Коли діти сильно захотіли їсти, Ян почав шукати їжу. Але в шафі залишився лише шматок черствого хліба, а суміші для сестрички взагалі не було. Вода не заспокоїла малу, а Назар, похнюпившись, почав гризти той хліб.

Зрозумівши, що треба щось робити, Ян одягнув брата і сестричку, сам узув старе взуття і пішов до магазину, де зазвичай купували продукти їхні батьки. Уже сутеніло, але дорослих там не було. Хлопець постояв трохи перед входом і зважився підійти до жіночки, яка складала пакети біля каси.

— Добрий вечір, тітко. Вибачте, що турбую, але чи могли б ви купити нам трохи дитячої суміші та їжі? Сестра не їла весь день, — тихо попросив він.

Жінка підняла здивовані очі й відповіла:
— Добрий вечір, маленький. Звичайно, допоможу. А де ж ваші батьки?

— Вони пішли вранці у магазин, але досі не повернулися, — Ян опустив очі. — Ми часто залишаємося самі, але цього разу навіть суміші не було. Ми б і ще потерпіли, якби не сестра – вона ж зовсім маленька.

Жінка поблідла, почувши це. Вона купила великий пакет продуктів, додала дитячу суміш і вирішила провести дітей додому. Побачивши там порожню квартиру і переконавшись, що дорослих немає, вона одразу викликала поліцію.

Дітей доправили до лікарні у виснаженому стані, а батьків знайшли в найближчій кав’ярні, де вони святкували день народження друга. Про дітей ніхто з них навіть не згадав.

Нині Ян, Назар і Стефа перебувають у дитячому будинку. Для них знайшлася сім’я, яка хоче взяти їх усіх трьох. Дітей розлучати не можна, адже вони – одне ціле. Тепер їхнє нове життя почнеться в місці, де їх любитимуть і оберігатимуть.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять − тринадцять =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Ну вот и начало, или всё впереди

Ну вот и всё… или, может, только начало Когда я выходила замуж за Дмитрия, даже в мыслях не было, что...

З життя42 хвилини ago

Сімейні чвари: розрив із міською сестрою

Сімейна образа: розрив із міською сестрою Початок конфлікту Я, назвемо мене Олею, досі не вірю, як моя сестра, скажімо, Соломія,...

З життя1 годину ago

Загадочный оазис возвращения

В одном из глухих закоулков старой Москвы, где дома, словно старики, хранили в себе тысячу историй, вдруг возникла странная вывеска....

З життя1 годину ago

«Навіщо ще одна квартира, коли вже є чотири? Куди нам із матір’ю подітися?»

«Катерино, Бога ради, у тебе ж і так чотири квартири, навіщо тобі ще одна? А ми з мамою куди, на...

З життя1 годину ago

Донька, про яку ніхто не повинен був дізнатися

Донька, про яку ніхто не повинен був дізнатися Оксана не відчувала провини за те, що просто народилася. Але тягар того,...

З життя2 години ago

Залишитися — означає існувати

**Щоденник** Щоранку Микола виходив із старої хрущовки у спальному районі Чернігова рівно о 7:45. Не тому, що мав кудись поспішати...

З життя2 години ago

Расчёт в тени

Тень расчёта С самого начала знакомства между Анфисой и её свекровью, Галиной Степановной, повеяло ледяным ветром. Будто незримая преграда разделила...

З життя2 години ago

Сюрприз на новорічну ніч від доньки та її чоловіка за святковим столом

У новорічну ніч, коли вся наша родина зібралася за святковим столом, моя донька Соломія та її чоловік Дмитро влаштували справжній...