Connect with us

З життя

З немовлям на руках та братом поруч, 10-річна дитина шукала допомоги з їжею біля супермаркету

Published

on

Ян колись мав батьків, які готові були дати йому все на світі. Вони любили його безмірно, виховували, доглядали та вкладали душу в кожен його день. Якщо Ян просив піти до музею – уся сім’я охоче йшла з ним. Хотів до театру чи в парк атракціонів – без вагань прямували туди разом.

Та все змінилося, коли мама Яна пішла з життя. Важка хвороба не дала їй шансу на одужання. Виявили недугу занадто пізно, і за кілька місяців мама попрощалася з усіма. Ян, якому було дев’ять, і його маленький братик Назар, якому тоді був лише рік, залишилися напівсиротами.

Втрата мами стала для Яна важким ударом. У душі хлопчика поселилася невимовна порожнеча, а звикання до нового життя давалося непросто. Їхній тато, Олег, теж не знаходив виходу зі свого горя і відчаю. На жаль, замість боротьби за дітей він почав топити біль у чарці.

Олег часто приводив додому «друзів» і вони засиджувалися на кухні за пляшкою. Іноді компанія доходила до скандалів, і маленький Ян разом із братом ховалися в кімнаті, намагаючись бути непомітними – знали, що будь-якої миті на них може вилитися чужа злість.

Бували й такі дні, коли гулянки затягувалися на кілька діб. Весь цей час хлопці сиділи в холодній і голодній кімнаті. Вони боялися навіть зазирнути на кухню, бо татові компанії не подобалися зайві «свідки».

Через деякий час Олег привів додому нову жінку – Ольгу, яку представив як майбутню матір хлопців. Та Ольга зовсім не переймалася дітьми. Вона була байдужою до Назара і Яна, а згодом навіть почала їх ненавидіти. Тепер гнів вихлюпувався на дітей не лише від батька, а й від мачухи.

Невдовзі Ольга народила дівчинку, Стефанію. Ян і Назар щиро раділи, бо це була маленька сестричка. Проте мати, яка мала б піклуватися про немовля, зробила вигляд, що це зовсім не її відповідальність. Ольга просто продовжувала святкувати так само, як і раніше, разом із Олегом.

Ян, якому тоді було вже десять, взяв на себе турботу про сестричку. Він умів міняти підгузки, готувати суміш, перевдягати малечу, вкладати спати і навіть купати, якщо випадав такий шанс. На молодшому браті він усього навчився, а на сестричці вже довів усе до досконалості.

Одного разу батьки сказали, що йдуть у магазин і скоро повернуться. Але Ян давно звик до того, що вони могли не з’являтися вдома цілу добу. Замкнувши двері, хлопець залишився з Назаром і Стефою вдома і продовжив бавитися з ними.

Коли діти сильно захотіли їсти, Ян почав шукати їжу. Але в шафі залишився лише шматок черствого хліба, а суміші для сестрички взагалі не було. Вода не заспокоїла малу, а Назар, похнюпившись, почав гризти той хліб.

Зрозумівши, що треба щось робити, Ян одягнув брата і сестричку, сам узув старе взуття і пішов до магазину, де зазвичай купували продукти їхні батьки. Уже сутеніло, але дорослих там не було. Хлопець постояв трохи перед входом і зважився підійти до жіночки, яка складала пакети біля каси.

— Добрий вечір, тітко. Вибачте, що турбую, але чи могли б ви купити нам трохи дитячої суміші та їжі? Сестра не їла весь день, — тихо попросив він.

Жінка підняла здивовані очі й відповіла:
— Добрий вечір, маленький. Звичайно, допоможу. А де ж ваші батьки?

— Вони пішли вранці у магазин, але досі не повернулися, — Ян опустив очі. — Ми часто залишаємося самі, але цього разу навіть суміші не було. Ми б і ще потерпіли, якби не сестра – вона ж зовсім маленька.

Жінка поблідла, почувши це. Вона купила великий пакет продуктів, додала дитячу суміш і вирішила провести дітей додому. Побачивши там порожню квартиру і переконавшись, що дорослих немає, вона одразу викликала поліцію.

Дітей доправили до лікарні у виснаженому стані, а батьків знайшли в найближчій кав’ярні, де вони святкували день народження друга. Про дітей ніхто з них навіть не згадав.

Нині Ян, Назар і Стефа перебувають у дитячому будинку. Для них знайшлася сім’я, яка хоче взяти їх усіх трьох. Дітей розлучати не можна, адже вони – одне ціле. Тепер їхнє нове життя почнеться в місці, де їх любитимуть і оберігатимуть.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

1 × три =

Також цікаво:

З життя27 хвилин ago

Зворотна подорож до коріння

Доліносна подорож до рідного дому У морозний грудневий ранок Соломія та її чоловік Богдан вирушили у невелике містечко Калинівку, щоби...

З життя1 годину ago

Коли мрії стають реальністю

**Коли збуваються мрії** — Молодий чоловіче, ви ж мою машину зачепили! — На тротуарі стояла струнка жінка, закутана в білу...

З життя2 години ago

Сила балування

– Що за манера їсти з телефоном у руках?! Або прибери телефон, або вийди з-за столу! — знову закричав Олексій...

З життя3 години ago

Знайшов теплішу опору

— Стоп, так! Він прожер мої гроші, а тепер ще й я йому винна? Звідки ця маячня? — Він твій...

З життя4 години ago

Колишня любов

«Дякую тобі, Олежку! Не знаю, що б я без тебе робила», — засвітилося повідомлення на екрані телефону. Телефон чоловіка завибрував...

З життя5 години ago

Лист з незнайомця

— Ось перебирав старі речі, — сказав Тарас Петрович, — та випадково знайшов на горищі писемце… — А я пам’ятаю,...

З життя6 години ago

Вспомнила о своей любви

Как же так вышло, что я вдруг снова влюбилась в своего мужа… после ремонта. Шестнадцать лет брака. Это как старый...

З життя6 години ago

Не варто поспішати з висновками!

**Щоденниковий запис** Ну й подумаєш, гарячий характер… — Та кому ти взагалі потрібна, стара відьмо? Тільки всім на голову сидиш....