Бабуся була чудова, поки не відмовилась платити за дитсадок онуку.

Свекруха була чудовою, поки не відмовилася платити за садочок для онука.

Моя родина живе дуже скромно. Ми виховуємо сина, якому лише три роки. На початку року я записала його до садочка і повернулася на роботу, бо моя відпустка по догляду за дитиною закінчилася, але це не дуже вплинуло на наш бюджет. Ми все ще живемо в нужді. Купуємо лише найнеобхідніше, але все одно не можемо звести кінці з кінцями.

Щомісячна плата за садочок становить вісім тисяч гривень. Нас це влаштовувало. Ми не записали дитину на додаткові заняття, не могли собі цього дозволити.

Одного разу нас відвідала свекруха. Залишилася у нас на два тижні. Гралася з онуком, водила і забирала його з садочка. Через місяць прийшов рахунок з садочка на тринадцять тисяч гривень. Я була шокована! Як з’ясувалося, свекруха вирішила записати онука на декілька додаткових занять, включаючи заняття з логопедом, спортом і танцями.

Коли місяць закінчився, я все скасувала. Але за увесь місяць вже потрібно було заплатити. Ми з чоловіком почали думати, звідки взяти гроші. Чоловік запропонував звернутися до матері за позикою. Так ми і вчинили. Після повідомлення про мету, на яку ми просили гроші, свекруха сказала, що готова заплатити за додаткові заняття для онука. Після розмови мого чоловіка з мамою я отримала гроші на рахунок із приміткою “для мого онука”.

Відверто кажучи, на початку мені було соромно, що моя свекруха вирішила нам допомогти. Якими батьками ми з чоловіком є, якщо не можемо утримувати єдиного сина? Потім я звикла до щомісячних переказів від свекрухи і зрозуміла, що в цьому немає нічого поганого. Адже так само, коли вона дарує йому іграшки чи подарунки.

Свекруха платила за заняття онука два роки. Ніколи не затримувала платежі. Ми навіть не нагадували їй, не просили. Прийшов час записати сина до першого класу школи. У нього були прогалини в освіті, і ми хотіли відправити його на приватні заняття, але вони не були безкоштовними. За ці два роки ми з чоловіком не покращили економічну ситуацію. Знову постало питання оплати. Як ми могли підготувати сина до школи без цих занять? Він був би успішним учнем, якби вмів писати та читати. Інакше, він міг би відставати від програми.

Я зателефонувала свекрусі і почала переконувати її скасувати заняття з логопедом. Син добре говорив, і логопед вже не був потрібен. А замість цього гроші могли б піти на підготовку до школи. Свекруха обурено заявила, що не платитиме за підготовчі заняття, але логопеда буде скасовано, їй буде навіть легше.

Через кілька днів я пішла на манікюр, а чоловік із сином поїхали до бабусі. Коли я повернулася додому, побачила, що чоловік роздратований і злий. Я відразу зрозуміла, в чому справа. Онук сказав бабусі, що більше не ходить на жодні заняття, а натомість почав готуватися до першого класу. Мама чоловіка була страшенно зла. Назвала нас брехунами і звинуватила у підступності. Додала, що більше не дадуть нам грошей і сказала, що ми повинні повернути те, що вона витратила минулого місяця.

Я передзвонила їй, запропонувала мирні переговори, але вона навіть слухати не хотіла. Рішуче заявила, що не дозволить себе обманювати і для неї це занадто, натомість ми самі будемо змушені платити за уроки.

Не знаю, що тепер робити. Свекруха більше не платить за додаткові заняття, а чоловік, як на зло, став на бік матері. Напевно, вона переманила його на свою сторону. Добре впоралася.