Connect with us

З життя

Вона помітила чоловіка, який щодня дивно поводився в храмі.

Published

on

Вона звернула увагу на чоловіка в церкві, де той поводився трохи дивно. Приходив щодня. Ставив дві свічки, потім довго щось шепотів у кутку, розмахуючи руками. Наче пояснював щось дитині, яка не розуміє. По тому хрестився. Спочатку справа наліво, потім зліва направо. А потім ще й зовсім дивно, знизу вверх.

Вона вирішила підійти до нього та спитати, в чім справа. Почекала його на виході, почала розмову й запропонувала допомогу. Їй здавалося, що це буде правильно. Вона представилася й запитала, що він так завзято пояснює і чому хреститься щораз інакше.

— Якщо ви не вмієте, то я можу навчити вас правильно молитися і дам літературу. Я сюди ще з бабусею ходила, — сказала вона.

Чоловік зніяковіло подякував за допомогу, і, хвилюючись трохи, запропонував сісти на лавочку в алеї, що мала дорогу через старий зарослий парк, у самому кінці якого стояла церква.

— Я не дуже вірю, — посміхнувся він зніяковіло, чим викликав у неї хвилю здивування, — Але справа тут така…

— У мене є кіт. Великий чорний з карими очима. Красень, а недавно… ну як недавно… кілька років тому прибився до мене маленький щенятко. У саму осінь, у дощ, люту, холодну, — він замовчав і зітхнув.

— Приніс його додому. Ну, по-перше, пожалів. По-друге, подумав, що коту моєму буде веселіше, і, взагалі, не помилився. Щеня виявилося шкодливим, товариським, веселим. Я б сказав, навіть занадто товариським.

Чоловік знову посміхнувся своїм думкам, і вона помітила, що посмішка у нього була якась беззахисна. Зовсім дитяча. Уміти посміхатися він не вмів і робив це наче вибачаючись. Потім продовжив:

— Щен, так я його назвав, одразу вирішив, що мій кіт і є його справжній батько. Рідний, тобто. І став ходити за ним по п’ятах і повторювати все, що той робив. І коли той заплигав на високий диван, Щен намагався стрибнути за ним, але де там малому!

І той починав ридати та скиглити. Через якийсь час коту набридло, він спригнув, схопив зубами щеня за шкірку і заплигнув з ним на диван. Де той, пискав від щастя і задоволення, вткнувся мордочкою в свого батька і задрімав.

Ну, так і повелося. Тягучка, а саме так я назвав кота, тягнув щеня на диван, де вони затишно влаштовувалися.

З часом Щен підріс, і тепер Тягучці було важко затягнути його нагору. Але Щен дуже допомагав йому. Спочатку він завзято перебирає лапами і просильно підвиває. А потім, коли став великим собакою і міг самостійно заплигувати на диван, то…

Він зображав абсолютно безпомічну собаку і, поклавши морду на високий диван, лукаво примружує очі, пускає слюни, повизгує, і заглядує благально в косі очі свого батька.

Той піднімався важко і неохоче. Зітхав і, спираючись чотирма лапами на диван, хапався зубами за велику міцну собачу шию і починав тягти з усіх сил. Пес, зображаючи зусилля, поступово забирався на диван, видаючи натужне хрипіння і випячуючи очі з орбіт, а коли опинявся вже там…

Коли він опинявся на дивані, то починав завзято стрибати і повизгувати від задоволення, потім згортався клубочком навколо Тягучки і засинав. Тягучка сиділа колобком і дивилася навколо втомленим поглядом, якби говорячи:

— Ох, ці дітки! Стільки з ними мороки. Тягнеш, тягнеш, а все одно треба тягнути.

Чоловік перепочив і закурив.

— Так ось, — продовжив він. — Тягучка вже немолодий кіт і тягне тепер Щена почти беззубим ротом. А той радіє і його очі випромінюють таке щастя, ніби він знову маленьке щеня.

Чоловік важко зітхнув.

— А нещодавно мій улюблений кіт занедужав. Перестав їсти, і у нього болів живіт. Я возив його до ветеринара, але той нічим не зміг йому допомогти. Ось я і пішов до церкви. У Бога я не вірю, молитися не вмію, хреститися правильно також. А про дві свічки… Ну, це я просто бачив, як бабусі ставлять.

Але я обіцяю! Так, на всякий випадок, — і чоловік тикнув пальцем у небо. — Обіцяю цьому Богові, що якщо він допоможе моєму улюбленому коту Тягучці видужати, то так вже й бути. Я в нього повірю, і більше ніколи не стану нічим його турбувати, як не турбував раніше.

Не стану ніколи ні про що просити. Тому що, у мене немає жодного іншого бажання, окрім як мій Тягучка видужав і жив ще довго. Ну, якщо дуже треба, то вивчу якусь молитву і навчуся правильно хреститися.

Вона слухала його мовчки і чомусь зовсім не сердилася на його невір’я. Їй раптом стало байдуже, що він не вміє молитися і гадки не має, що роблять у церкві та як. Вона раптом зрозуміла, що доля випадково звела її з людиною, чия віра насправді більша і міцніша, ніж у всіх інших, з ким доводилося стикатися в церкві.

Вона витерла сльози, які непомітно стікали по щоках, і піднялася.

— Я передумала, — сказала вона. — Я не буду вчити вас молитися. Вам це зовсім ні до чого. Краще поїдемо до вас додому, я хочу подивитися на вашого кота. Я, звісно, не ветеринар, але хірург з великим досвідом. Тож можливо, я щось і зможу зробити.

Чоловік підскочив з лавки і став дякувати жінці. Вона пішла алеєю парку. Він йшов поруч із нею й розповідав не припиняючи про свого кота на ім’я Тягучка і про його собачого сина, на ім’я Щен.

Зарослі дерева скидали листя. Було початок осені. Теплі промені пробивалися крізь зарослі гілок і гладили обличчя цих двох людей.

Жінка довго оглядала Тягучку і нащупала щось, потім, взявши аналіз крові, поїхала і повернулася за годину.

Взагалі-то, можете мені не вірити, пані та панове, але їй вдалося. Вона вилікувала Тягучку. Правда, для цього їй довелося зробити йому операцію. Зробили це вдома у чоловіка. І після цього вона там залишилася.

Ну, не їхати ж, і не залишати пацієнта без нагляду. А за Тягучкою треба було наглядати. Тож вони незабаром з’їхалися. Точніше, він переїхав у її велику нову квартиру.

Тепер вони разом знімають відео, як Тягучка тягне своїм беззубим ротом величезного сильного пса на ім’я Щен на новий велюровий диван. І їм байдуже, що там залишаються клапті шерсті.

А великий Щен радіє і пускає слюни. Він повизгує від задоволення, коли котячий тато тягне його до себе, схопивши за вухо. Потім він згортається клубочком навколо Тягучки і засинає, зігріваючи свого тата теплом молодого, сильного тіла, а Тягучка…

Тягучка сидить колобком і дивиться навколо тяжким, утомленим поглядом і зітхає, якби говорячи:

— Це таке тяжке діло — стежити за дітьми! Стільки турбот. Тягнеш їх, тягнеш. Прямо заморишся весь, а все одно треба тягнути.

Тягучка зітхає і вкладається на Щена. І вони засинають.

До церкви, до речі, більше чоловік із жінкою не ходять. Ну, може, тому, що всі їхні бажання вже виконані. А може, тому, що не хочеться їй нічому вчити чоловіка. Він подобається їй таким, як є.

А Бог їх простить. Чесне слово, простить!

Так мені здається…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × чотири =

Також цікаво:

З життя29 секунд ago

Every afternoon after school, Thomas strolled down the cobblestone streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower gently cradled between his fingers.

Every afternoon after leaving secondary school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and...

З життя60 хвилин ago

I’m Your Granddaughter

“Your granddaughter is here.” “Your mum’s come to pick you up. Get your things together.” Most kids in care dream...

З життя2 години ago

Can I Have Your Leftovers?”—But When I Looked Into His Eyes, Everything Changed…

Can I have whats left?But the moment she looked into his eyes, everything changed It was a quiet Monday evening,...

З життя2 години ago

How to Spread Your Legs with Ease, Yet Shirk Responsibility Like a Child

“If you can spread your legs, you can take responsibilityor else youre better off giving the child up.” Emma and...

З життя2 години ago

Can I Have Your Leftovers?”—But When I Looked Into His Eyes, Everything Changed…

The air smelled of roast beef with Yorkshire pudding, fish and chips, and tall bottles of fine claret. In the...

З життя3 години ago

‘Having a Baby at Forty-One? You Must Be Joking!’ He Yelled at Nasty. ‘Women Your Age Are Already Grandmothers!’ – Nasty, Stop This Nonsense. Children’s Books

“Forty-one and wanting a babyare you mad?” John shouted at Emily. “At your age, most women are grandmothers! Emily, dont...

З життя4 години ago

Why Should I Cook for Everyone? It’s Just for Me and Annie Now!” – “What Do You Mean?” Nikita Fumed. – “Because in This Family, I’ve Learned It’s Every Man for Himself. So Live Like It!

In a small town in England, long ago, there lived a woman named Margaret. One morning, she lay in bed...

З життя5 години ago

In Rio de Janeiro, in one of those neighborhoods where electric wires twist above the streets like the city’s veins, lived Mariana.

In the heart of London, where tangled power lines stretch overhead like the citys veins, lived Eleanor Whitmore. She was...