Connect with us

З життя

Квартира в центрі міста: новий мешканець після непередбачуваних обставин.

Published

on

В недавньому часі я потрапила в квартиру в центрі Києва, яку здали відразу після смерті власниці. Велика запущена квартира з чорним входом. Нові господарі — дуже далекі і, мабуть, дуже скупі родичі. Вони нічого не винесли, не прибрали, не намагалися зберегти. І жити в такій обстановці було дивно — без дозволу чіпати все, ніби господар просто вийшов у магазин за хлібом.

Спершу здавалося, хтось повернеться, побачить мене і скаже голосом вчителя: що ви тут робите? Але ні, ніхто не прийшов. Біля телевізора катушка муліне. Гудзики у вазочці. Чеські різнокольорові бокали, красиві, але часто використовувані — з них, очевидно, часто пили вино. За склом фотографія закордонної дівчинки у мантії та капелюшку з пензликом. У коморі акуратно запаковані зимові пальта і чоботи типу ботів. Свіжі календарі у всіх кімнатах — настільні, перекидні, настінні, справжня якась манія. Тут слідкували за часом. На кухні в шафці недопиті вітаміни «Кораллового клубу». Тут збиралися жити довго і затишно. Ніяких ліків — ніхто не хворів.

Господиня жила одна в трьох кімнатах. У ванній різні шампуні для кошенят. Усюди сильний котячий запах. Коти тут були на королівських правах, і, мабуть, їх гуртом вигнали слідом за гробом. І відмінна бібліотека. Не декоративна, коли сторінки склеєні, а книги підібрані за кольором і висотою. А така жива, начитана, видно, все життя поповнювана бібліотека, для задоволення, без снобізму. І альбоми Філонова, і китайська філософія, і Чейз з Устиновою.

А ще багато-багато книжок про дідуся господині квартири. Товстелезних-претолстелезних, набагато товщих за Біблію. На декількох мовах. Всюди про його світову комуністичну значущість, його геній і вдячність народів за його дії. І ось я прийшла з вулиці, і якби був камін, я могла б підтримувати вогонь за допомогою цієї макулатури. Тоді від неї була б хоч якась користь.

Що залишилося від цієї людини? Київська квартира, здаючи яку, далекі родичі можуть більше не працювати.

Боже, можна померти в будь-який момент, і нічого з того, що було тобі дорогим, не буде дорогим вже нікому. Так, є діти, але і їм не потрібно нічого мого. У них буде своє. Господи, все, що є в нашому житті матеріального — все це такі дрібниці, такі смішні і незначні речі. Та і ми самі…

Виявилося, що досі у мене була надія на безсмертя)

А тепер більше ніколи не буду нічого накопичувати, облаштовувати і думати про потім. Життя неможливо облаштувати раз і назавжди, його можна лише продовжувати день за днем.

А накопичувати — тільки враження, жити тільки зараз — щоб було що згадати, коли вже нічого не буде відбуватися. Мені показали, що буває ПОТІМ. Нічого. Просто приходять чужі люди, затоптують твої сліди і варять каву в твоїй турці.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − чотири =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Alex, I’m Still Alive: A Tale of Love and Hope by the Seashore

**Liam, I’m Still Here: A Tale of Love and Hope by the Sea** “Liam, just look at this beauty!” exclaimed...

З життя30 хвилин ago

Every afternoon, after leaving high school, Thomas strolled down the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower cradled gently between his fingers.

Every afternoon, after leaving secondary school, Thomas walked along the cobbled streets with his backpack slung over one shoulder and...

З життя31 хвилина ago

Every afternoon after high school, Thomas strolled down the cobblestone streets with his backpack slung over one shoulder and a wildflower carefully cradled between his fingers.

Every evening, as he left the grammar school, Thomas walked along the cobbled streets with his satchel slung over one...

З життя1 годину ago

Lonely School Janitor Found a Phone in the Park. When She Turned It On, She Couldn’t Believe Her Eyes

Lonely caretaker found a phone in the park. When she turned it on, she couldn’t recover for a long time....

З життя2 години ago

The Vengeance of a Scorned Woman

**The Revenge of a Scorned Woman** Anthony Smith, a physics teacher at a rural school in Cornwall, had just married...

З життя4 години ago

Hello, It’s Me – Your Granddaughter

It was my grandmother who opened the door when we knocked. “Your mothers come for you. Get your things ready,”...

З життя4 години ago

Hello, I’m Your Granddaughter

The air in the childrens home was thick with tension. “Your mums here for you. Pack your things.” They said...

З життя5 години ago

Just Now It Hit Me—Maybe We’re the Odd One Out in This Family, Don’t You Think?

I was just thinking, Emily murmured, that we might be the wrong sort of family. Im so glad I have...