Connect with us

З життя

І що, тепер він з нами житиме?” – запитав він у дружини, дивлячись на сина

Published

on

“І що тепер він з нами житиме?” — запитав у своєї дружини, дивлячись на сина.

Віра Іванівна прийшла додому і здивувалася, побачивши сина. Дмитро вже два роки жив зі своєю дружиною окремо й зустрічалися вони не частіше, ніж кілька разів на місяць, та й то лише на вихідні. А тут — робочий тиждень.
— Щось сталося? — замість привітання запитала Віра Іванівна.
— А ти що, не рада мене бачити? — спробував пожартувати Дмитро, але отримавши строгий погляд мами, відповів: — Та від Лєни пішов.
— Що значить, пішов? — строго запитала вона сина.
З твердим характером, вона взагалі не дуже любила жартувати. Вочевидь робота залишила свій відбиток, адже працювала вона в колонії для неповнолітніх.
— Ну… посперечалися, — промямлив Дмитро, намагаючись усім своїм виглядом показати, що говорити на цю тему йому не хочеться.
— І що? — дивлячись в очі синові запитала вона: — Ти будеш до мене приходити після кожної сварки з дружиною?
— Ми розлучаємося! — вигукнув Дмитро.
Віра Іванівна продовжувала дивитися йому в очі, а цей погляд вимагав пояснень. Зітхнувши, Дмитро сказав:
— Вона хоче, щоб я ще домашні справи робив. А я вже з роботи втомлений приходжу.
— А ти що, не можеш допомогти дружині? — не підтримала його мати.
— І вона мені те ж саме сказала. Але я їй сказав, що жінка — хранителька вогнища і домашні справи повинна робити вона.
— І де ти такого набрався? — запитала його мати, втрачаючи терпіння.
Вона була втомлена після роботи, їй хотілося прийняти душ, відпочити, спокійно повечеряти з чоловіком, а тут він зі своїми скаргами. Та ще й з якимись мислями патріархальними. Вона все життя прожила з чоловіком, але такого від нього ніколи не чула. Вони разом працювали, разом справи по дому робили, разом дітей виховували і не було у них розподілу праці. А тут, бачте, ЧОЛОВІК у сім’ї знайшовся!
— Я тебе питаю! — крикнула на нього мати так, що не будь він чоловіком, він би напевно написався. — Ти де цього набрався? Поділ справ придумав! А ти що, мамонта втомився полювати? Ви обоє працюєте і ви обоє додатчики. Отже, і домашні справи разом робити повинні. Чи ти їй запропонував з роботи звільнитися і домом займатися? Ні? Тоді чого вередуєш? Ти хоч раз бачив, щоб ми з батьком через домашні справи сварилися? А все тому, що у нас вистачає розуму разом у возі йти.
Тут з роботи прийшов батько і, побачивши сина, здивовано запитав:
— Щось сталося?
“Навіть питання однакові запитують”, — подумав Дмитро сам собі, а вголос сказав:
— Ми з Лєною розлучаємося.
— Ну і дурень, — коротко відповів батько і відніс на кухню сумку з продуктами.
— Ігоре, наш син — болван, — сказала чоловіку Віра Іванівна і розповіла про причину сварки.
— І що, він тепер з нами буде жити? — запитав Ігор у своєї дружини, а потім звернувся до сина:
— А ти знаєш, що первісне слово “супруг” – це соупряжник? А соупряжник – це той, хто перебуває в одному возі зі своїм супутником життя. Тому й тягнути ваш возик, тобто сімейні обов’язки, ви повинні на рівних. І якщо один починає ухилятися від роботи, то другому доведеться тягнути за двох. І закінчується це тим, що або один загине, або возик зламається.
Дмитро замислився, але образа на дружину ще не відпускала. Він сподівався, що батьки його підтримають, а по суті, вони стали проти нього. Далі батьки говорили про Дмитра, зовсім не звертаючи на нього уваги. Ігор Володимирович викладав продукти з сумки, а Віра Іванівна розкладала їх по місцях. Вони всім своїм виглядом показували, що Дмитро тут зайвий і няньчитись з ним не збираються.
Дмитро дивився на їхню сімейну ідилію і не розумів, як вони, такі жорсткі в житті, один з одним поводяться як зайчики.
— Ну і що ти тут стоїш? Іди з дружиною мирись! — строго сказав йому батько. — І викинь з голови всю цю нісенітницю, хто що кому має! Оберігати один одного і допомагати — ось що ви повинні! Все, йди, у нас з матір’ю свої справи.
Дмитро вийшов від батьків збентежений, не такого прийому він очікував. Зате образа на Лєну вже пройшла і він розумів, що й сам не кращий, влаштував сварку на порожньому місці. Але одне він все ж зрозумів: він хоче побудувати таку ж щасливу сім’ю, як у його батьків.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − 16 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

The Husband Came Back with a Baby in Tow

I’m leaving! Ed murmured, his voice echoing down the hallway of the tiny flat on Camden Road. Leaving where? his...

З життя1 годину ago

Just Tied the Knot Yesterday, She’s Moving in Tomorrow – Announced the Son in the Hallway

Got married yesterday, she moves in tomorrow, the boy shouted down the hallway. Ethel Whitaker, you should see these prices!...

З життя2 години ago

To Forget or to Return? A Journey of Choices and Memories

FORGET OR RETURN? Emma, youll be the starfish in my aquarium, said my suitor with unwavering confidence. My eyes widened....

З життя3 години ago

This Is Our Shared Flat, I’m the Landlord Here Too, Declared the Son’s Girlfriend

This is our shared flat, Im the one who lives here too, declared Emma, Andrews girlfriend, as she stepped into...

З життя3 години ago

The Granddaughter’s Journey.

Ill never forget the day my granddaughter, Emily, first came into the world. Her mother, Jane, never wanted her. To...

З життя10 години ago

THE DOLL: A Tale of Mystery and Enchantment

A small, sootgray kitten named Poppy was given to me by my neighbour, a kindly young woman who loved all...

З життя12 години ago

Divorce Over the Stepdaughter

Neither one nor the other. Im done flying off with your daughter! I cant keep pretending Im happy about it....

З життя13 години ago

Husband Insists on DNA Test – Mother Goes into Overdrive

He was deadset on a DNA test Mum was already whipping things up. Listen, Im not going to raise a...