Connect with us

З життя

Ти вагітна?” – запитала мама.

Published

on

— Оксано, ти чекаєш дитину? — спитала мама.
І як вона могла здогадатися?! Я ж тільки вранці сама про це дізналася!
А використаний тест ніяк не міг потрапити їй на очі, навіть випадково — я одразу викинула його у відро, а відро винесла до сміттєвого баку.
— Звідки ти знаєш?
— Знаю… Ти ж моя донька! — відповіла мама.
Я не зовсім зрозуміла, що вона цим мала на увазі, та й не намагалася зрозуміти — не до того було. У той момент мені хотілося лише одного: заснути і прокинутися… п’ять місяців тому, ще до знайомства з Миколою. Як шкода, що не можна взяти і відмотати час назад!
— Ти розійшлася з Миколою?
І знову мама влучила в точку.
Два тижні тому коханий призначив мені зустріч у кав’ярні. Я думала — звичайне побачення, а виявилось — прощання. «Пробач, Оксанко, але… Взагалі, дякую тобі за все… І, будь ласка, більше не дзвони. Зробиш боляче і собі, і мені, але все одно нічого не зміниш… І взагалі… собаці гуманніше відрізати хвіст одразу, одним махом!» Після цих слів він встав і пішов, а я сиділа і думала, що справді схожа на собаку, якій відрізали хвіст — мою любов. Від того, що гуманний Микола зробив це одним махом, зовсім не було легше…
А тепер ще ця нікому не потрібна вагітність…
— Так, мамо, ми розійшлися, — голос підло здригнувся. — Тільки, будь ласка, нічого не кажи. Я і так знаю, що ти скажеш. Мовляв, я тебе попереджала, а ти не послухала… Так, ти мене попереджала, що Микола — егоїст і бабій, а я не послухала. Задоволена?
— Як я можу бути задоволена, якщо моїй доньці погано? — сказала мама і погладила мене по голові, як у дитинстві. — Коли тобі народжувати?
— Ніколи. Я не хочу дитини!
— Оксаночко, дівчинко моя рідна… Коли не стало твого батька, я була в такому стані… Вижила тільки завдяки тобі. Коли мене не стане, вона… — мама знову погладила мене, тільки не по голові, а по плоскому животу, — стане твоїм ліками від відчаю…
Я була так поглинена своїми проблемами, що не звернула уваги на фразу «коли мене не стане». Зацепилася лише за слово «вона».
— Звідки ти знаєш, що буде дівчинка, а не хлопчик?
— Знаю… — знову не стала вдаватися в подробиці мама. І додала прохально. — Народи її, Оксаночко. І пам’ятай: що б не сталося, моя душа завжди буде поряд з тобою.
Ввечері 6 травня швидка забрала мене в роддом з переймами, 7-го ранку я народила дівчинку, а вдень прийшла сусідка тітка Люба з страшною новиною: моя мама померла. Вона, відправивши мене в роддом, викликала швидку і собі, а через кілька годин тітці Любі зателефонував лікар з лікарні і повідомив, що…
— Вона залишила ваш номер телефону. Обширний інфаркт. Ми нічого не змогли зробити.
Похорони пам’ятаю смутно — ними в основному займалася тітка Люба та інші сусіди. Лише через кілька тижнів, перебираючи документи, я виявила, що в довідці з роддому і свідоцтві про смерть зафіксована не тільки одна й та ж дата, але й однаковий час — 6:30.
Світланка народилася у ту саму хвилину, коли померла мама… Містика?
Чи може це бути простим співпадінням? Тут же згадалися мамині слова: «Коли мене не стане…» Але ж вона ніколи не скаржилася на серце! Невже у мами був дар передбачати і вона передчувала свою близьку смерть?
Маленька Світланка стала моїм порятунком і ліками від відчаю. Коли доньці було три з половиною рочки, я вперше взяла її з собою на кладовище.
— Ми прийшли навідати бабусю Світлану… — пояснила я доньці. — Ці квіточки ми принесли для неї. Давай поставимо їх сюди, в баночку…
Дівчинка здивовано озирнулася довкола, а потім покликала:
— Бабусю, ти де? Заховалася?
— Бабуся не заховалася, просто вона тепер живе на небі. Говорити з нами вона не може, зате…
— Може нас бачити, так? — закінчила Світланка за мене фразу.
— Так. Бачити і захищати…
Коли ми йшли, донька закинула голову і помахала хмариці, що пливла в висоті:
— Бабусю, не сумуй, ми ще до тебе прийдемо!
Зараз моїй малечі вже сім, і для мене немає людини ріднішої і любішої, ніж вона. До речі, всі знайомі в один голос стверджують, що моя Світланка — вилита бабуся. Я і сама охоче визнаю їхнешнє схожість, але останнім часом стала помічати, що у доньки є… дар передбачення. Скільки разів вона правильно передбачала погоду, прихід гостей або пропажу якоїсь речі. А вчора раптом зовсім вразила:
— Скоро у мене з’явиться тато… — і додала після невеликої паузи:
— Не бійся, бабусі він сподобається…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + чотири =

Також цікаво:

З життя37 хвилин ago

Mark, we’ve waited five years. Five. The doctors said we’d never have children. And now… this.

“Mick, weve waited five years. Five. The doctors said wed never have children. And now” I froze by the gate,...

З життя2 години ago

“Mick, we’ve waited five years. Five. The doctors said we’d never have kids. And now… this.”

**Diary Entry 5th July, 1993** “Mick, weve been waiting five years. Five. The doctors said wed never have children. And...

З життя3 години ago

Lonely Housekeeper Finds a Phone in the Park. When She Turned It On, She Couldn’t Believe Her Eyes

A lonely caretaker found a phone in the park. Turning it on, she was left speechless for a long time....

З життя3 години ago

Lady Hoffman Turned Her Gaze Once More Toward the Side Window

Mrs. Hartwell turned her gaze once more toward the side window. The car glided slowly through the honking streets of...

З життя4 години ago

Lady Hoffmann Turned Her Gaze Once More Toward the Side Window

Mrs. Whitmore turned her gaze once more toward the side window. The car crept slowly through the honking city, but...

З життя4 години ago

As Katya settled the bill, Sergei slipped away. Just as she began to organise her shopping, he made his exit. Stepping outside, Katya stumbled upon Sergei, who was leisurely smoking a cigarette.

While Emily paid at the till, George drifted away. As she began stacking groceries into bags, he slipped out entirely....

З життя4 години ago

Moving Men Delivered Furniture to a New Apartment and Were Stunned to Recognize the Owner as a Long-Lost Pop Star

The movers arrived at the new flat with the furniture and nearly dropped their boxes when they recognized the woman...

З життя5 години ago

Hanna Vasylivna, this girl must continue her studies. Bright minds like hers are rare—she has a true gift for languages and literature. You should see her work!

“Miss Hannah, you must let the girl continue her studies. Bright minds like hers dont come along often. She has...