Як один мій приятель одружився з великої любові.

У одного мого товариша випадок трапився. Одружився він. По любові, звичайно. Наречена красива, розумна, самостійна. Працює бухгалтером у великій компанії. Заробляє пристойно.

Ну, і Льоша теж, ясна річ, намагався не відставати від доходу дружини. Брав додаткову роботу, працював до сьомого поту, щоб швидше розрахуватися з кредитом за квартиру. Квартира у них була відразу своя. Зібрали, позичили, родина допомогла. І ремонт зробили «під євростандарт», і обстановка як належить. Живи та радій, як то кажуть.

Але радощів не виходило. Дружина не встигала по господарству. Або не вміла вчасно підлогу помити, пил витерти та вечерю приготувати. Чи не хотіла. Пояснювала, що дуже втомлюється на роботі, та й приходить пізно. Ну, так і Льоша не байдикував. Також до пізньої ночі вкалував.

Загалом, почалися у них сварки, з’ясування, хто скільки для дому зробив і ще чого. Так перші пів року і воювали у власній квартирі з розкиданим одягом і горою немитого посуду. Але нікому з рідні не зізнавалися, чому сваряться. Обом, ніби, було ніяково.

Одного разу Льоша з тестем рибалив. Обидва — рибалки ще ті, тому й дружили. Вночі біля вогнища з горілкою тесть його і “розколов”. Висловив йому мій друг свої образи, але попросив, щоб той нікому не говорив, особливо — тещі.

Тесть обіцяв. А взагалі сказав, що в їхньому домі не буде злагоди, поки домовика собі не заведуть. “Є, — каже, — у мене тут один на прикметі. Буде час — умовлю його до вас переїхати”.

Льоша вирішив, що тесть збожеволів, але промовчав.

А на тижні тесть до них у гості завітав та кошеня приніс. Льоша обурився. Навіщо?.. Тільки зайвий бруд! А тесть його на балкон покурити вивів і нагадав про домовика. Мовляв, я його до вас сьогодні разом із кішкою привів. Тепер у вас — все нормально буде. Тільки до кішки ставтеся як по-людськи.

Ну, кішка-то Льоші одразу сподобалася. Маленька, лагідна, одразу його за свого прийняла. Куди не сядеш, тут же під рукою з’являються два вуха, мовляв, погладь. Тільки ось калюжку довелося витерти. Але це тільки з вечора.

А наступного дня приходить Льоша з роботи, а вдома чисто. І речі не розкидані, і дружина на кухні вечерю готує. Та ще й смачну!

Льоша тут і сам засуєтився, поличку у ванній прибив, як давно вже обіцяв.

На інший день приходить, дружина килими пилососить. Ну, і він теж, — що ж без діла сидіти, — сміття виніс і за хлібом сходив. А в магазині, до речі, вина придбав. Загалом, вечеря вийшла майже святкова. Вони і самі вже не пам’ятали, коли таке було.

І так весь тиждень. Не життя, а суцільна радість. Ніби, і справді, оселився в їхньому домі добрий домовик. А в неділю ввечері його молода дружина каже:

— Ти, Льош, завтра не приходь вдень з роботи, не переживайся. Я і наповнювач купила, і місце в туалеті йому облаштувала.

— Кому?

— Як кому — кошенятку твоєму. Я ж бачу, що ти щодня з роботи вдень додому приїжджаєш, прибираєш за ним і вдома. Я ж знаю, що поки кішка маленька, вона всю квартиру загадить. А ввечері приходжу, — все чисто і прибрано.

Отут у Льоші дах і поїхав.

Невже і справді у них домовик з’явився?

Він-то сам, принаймні, вдень додому точно не заїжджав. Думав, дружина все прибирає. А їй, виявляється, соромно було байдикувати у чистій квартирі.

Відпросився він на роботі на пів дня. Спочатку ніби пішов, а потім повернувся тихенько, сів у крісло зі смартфоном і причаївся.

Ближче до обіду хтось став ключем двері відчиняти. І кішка одразу в коридор побігла, нявкає, зустрічає. Чує Льоша тихий голос:

— Що, Мурко, скучила? А я тобі молочка приніс і ковбаски свіженької. Хто тебе тут ще погодує? Щось більше калюж не видно, наче за тиждень ходити до туалету навчилася…

Двері до кімнати відчиняються. На порозі — тесть. По обличчю видно, що ніяк не очікував зустріти зятя.

— Так от ти який… домовик!

Тесть зніяковів:

— Ну і що? Я ж вам кішку подарував. Значить, повинен за нею прибрати. Хоча б на початку.

— А де ключ узяв?

— Та на рибалці у тебе непомітно відчепив від в’язки, зробив дублікат, а на інший день назад причепив…

Три роки Льоша з дружиною живуть душа в душу. Вже й синочок народився. І досі ніхто не знає, що за домовик колись поселявся в їхній квартирі…