З життя
Дзвінок о десятій: Марія Іванівна відкладає справи, щоб відповісти.
О 10-ій ранку задзвонив телефон. Марія Петрівна відклала в’язання й підняла слухавку.
— Ваш онук щойно потрапив у серйозну аварію. Він винен, — поспіхом пояснював незнайомець. — Збито дорогу іномарку, є потерпілі, а це від трьох до п’яти років за ґратами… Щоб врятувати онука від в’язниці, доведеться заплатити!
— Скільки потрібно?
— Двісті тисяч гривень! — рішуче заявили на іншому кінці дроту. — Готуйте гроші, зараз до вас приїде наш представник! І про цей дзвінок нікому, а то ваш онук точно потрапить за ґрати!
— Але вдома таких грошей немає, — схлипнула Марія Петрівна. — Потрібно їхати до банку, а це на іншому кінці міста.
— Виходьте на вулицю, до будинку під’їдуть сріблясті «жигулі» та відвезуть вас туди, куди потрібно. І пам’ятайте — нікому ні слова! Адже це в інтересах вашого онука.
Проїхавши півміста та зупинившись біля банку, водій приклав палець до губ.
Марія Петрівна відповіла йому тим же. Вона повернулася за півгодини:
— Пін-код від картки забула, — тяжко зітхнула вона. — До дачі треба їхати. Він у мене там, у зошиті записаний…
Дачу, яка була за тридцять кілометрів від міста, Марія Петрівна покинула з двома сумками картоплі й сіткою цибулі.
— Завантажуй у багажник і поїхали! — сказала вона, коли хлопець занудьгував.
— До банку? — перепитав той.
— Додому, — кинула Марія Петрівна. — Не з картоплею ж до банку їхати?! А дорогою біля супермаркету зупини, треба хліба й молока купити…
Водій насупився, але промовчав. Темніло. Хлопець нервувався, а Марія Петрівна була як ніколи спокійна.
— Замість сидіти без діла, допоміг би бабусі, — зауважила вона, виходячи з машини. І шахрай слухняно поплентався за нею на п’ятий поверх. А там його вже чекали співробітники поліції.
— А як же онук?! — розгублено спитав затриманий.
— Немає у мене жодного онука, — спокійно відповіла невдала жертва шахрайства. — Як, зрештою, не було й ніякої аварії з постраждалими. Я вас одразу розкусила!
— Навіщо ж тоді було до банку їхати?
— Щоб за квартиру й телефон заплатити.
— А на дачу?
— Щоб картоплю й цибулю додому перевезти, — пояснила Марія Петрівна. — Іди-іди! Я тобі не бабця з котом, а майор поліції у відставці!
When She Started Serving from the Pot, I Pulled Out Antibacterial Wipes from My Bag and Began Wiping the Forks. She Noticed.
When my aunt was ladling stew from the pot, I fished antibacterial wipes out of my satchel and started polishing...
You’re Not a Wife, You’re a Servant. You Don’t Have Children!
Youre not my wife, youre a servant. You have no children! Mother, Poppy is staying here. The flat is being...
You’re Not a Wife, You’re a Maid. You Don’t Have Children!
Youre not my wife, youre just a maid. You dont have any kids! Mum, Poppys moved in here. Were renovating...
My Son and His Wife Gave Me a Flat When I Retired
Eleanor Whitaker had just been handed a flat the moment she retired. That afternoon, her son Peter and his wife...
If you call my dinner slop again, you’ll be eating on the street!” snapped Jane to her mother-in-law.
“Call my cooking slop one more time, and you’ll be eating out of bins!” Emily snapped at her mother-in-law. She...
My Son and His Wife Gave Me a Flat When I Retired
My son James and his wife Harriet handed me a flat the day I finally hung up my work boots...
When I Approached the Table, My Mother-in-Law Slapped Me: ‘You Made Dinner for My Son, but You and the Kids Can Eat Wherever You Want!’
**Diary Entry: A Lesson in Boundaries** When I reached for a plate at the table, my mother-in-law slapped my hand...
Returning to My Country Cottage, I Caught My Mother-in-Law and Husband Showing It to a Buyer, Thinking I’d Never Find Out
The crisp October air bit at Sophie’s cheeks as she steered her car down the winding country lanes. Golden leaves...