Connect with us

З життя

Дзвінок о десятій: Марія Іванівна відкладає справи, щоб відповісти.

Published

on

О 10-ій ранку задзвонив телефон. Марія Петрівна відклала в’язання й підняла слухавку.
— Ваш онук щойно потрапив у серйозну аварію. Він винен, — поспіхом пояснював незнайомець. — Збито дорогу іномарку, є потерпілі, а це від трьох до п’яти років за ґратами… Щоб врятувати онука від в’язниці, доведеться заплатити!
— Скільки потрібно?
— Двісті тисяч гривень! — рішуче заявили на іншому кінці дроту. — Готуйте гроші, зараз до вас приїде наш представник! І про цей дзвінок нікому, а то ваш онук точно потрапить за ґрати!
— Але вдома таких грошей немає, — схлипнула Марія Петрівна. — Потрібно їхати до банку, а це на іншому кінці міста.
— Виходьте на вулицю, до будинку під’їдуть сріблясті «жигулі» та відвезуть вас туди, куди потрібно. І пам’ятайте — нікому ні слова! Адже це в інтересах вашого онука.
Проїхавши півміста та зупинившись біля банку, водій приклав палець до губ.
Марія Петрівна відповіла йому тим же. Вона повернулася за півгодини:
— Пін-код від картки забула, — тяжко зітхнула вона. — До дачі треба їхати. Він у мене там, у зошиті записаний…
Дачу, яка була за тридцять кілометрів від міста, Марія Петрівна покинула з двома сумками картоплі й сіткою цибулі.
— Завантажуй у багажник і поїхали! — сказала вона, коли хлопець занудьгував.
— До банку? — перепитав той.
— Додому, — кинула Марія Петрівна. — Не з картоплею ж до банку їхати?! А дорогою біля супермаркету зупини, треба хліба й молока купити…
Водій насупився, але промовчав. Темніло. Хлопець нервувався, а Марія Петрівна була як ніколи спокійна.
— Замість сидіти без діла, допоміг би бабусі, — зауважила вона, виходячи з машини. І шахрай слухняно поплентався за нею на п’ятий поверх. А там його вже чекали співробітники поліції.
— А як же онук?! — розгублено спитав затриманий.
— Немає у мене жодного онука, — спокійно відповіла невдала жертва шахрайства. — Як, зрештою, не було й ніякої аварії з постраждалими. Я вас одразу розкусила!
— Навіщо ж тоді було до банку їхати?
— Щоб за квартиру й телефон заплатити.
— А на дачу?
— Щоб картоплю й цибулю додому перевезти, — пояснила Марія Петрівна. — Іди-іди! Я тобі не бабця з котом, а майор поліції у відставці!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 − один =

Також цікаво:

З життя32 хвилини ago

Нудьга на дивані: чому варто встати і щось зробити

“Мамо, ну походьмо гратися у машинки, ти ж обіцяла…” – знову занудив п’ятирічний Дмитро, що зазирнув у кухню. Ганна спершу...

З життя56 хвилин ago

Шлюб під загрозою

“Шлюбу відміняємо” – Настуню, нарешті ти виходиш заміж, – усміхнулась Оксана Петрівна, гладячи дочку по руці. – Я так щаслива,...

З життя2 години ago

Дочка, що не існувала

Донька, якої не було – Може, досить вже плакати?! На нас уже з сусідніх столиків дивляться. Добре, що нікого з...

З життя2 години ago

Після зради дружини він більше не бажав спілкуватися, хоч і забезпечив її!

**Багатий чоловік** Закінчився шлюб Хоменка після зради гучним розривом. Хоча він і забезпечив колишню, спілкуватися більше не бажав — ні...

З життя3 години ago

Її щастя, а платимо ми

— Ой, Наталко, як добре, що тебе під’їздом зустріла! Я тоді навіть і підніматись до вас не буду! — ледве...

З життя3 години ago

Іскри справедливості у спокійному домі

Іскри помсти в тихому домі Вечір спускався на маленьке містечко Калинівку, обгортаючи вулиці м’якою сутінковою завісою. Тарас повернувся додому з...

З життя4 години ago

Зворотна подорож до коріння

Доліносна подорож до рідного дому У морозний грудневий ранок Соломія та її чоловік Богдан вирушили у невелике містечко Калинівку, щоби...

З життя5 години ago

Коли мрії стають реальністю

**Коли збуваються мрії** — Молодий чоловіче, ви ж мою машину зачепили! — На тротуарі стояла струнка жінка, закутана в білу...