Історія про одного товариша, який одружився з любові.

У мого товариша одна історія трапилася. Одружився він. Звісно, з великої любові. Наречена дуже гарна, розумна, самостійна. Працює бухгалтером у великій компанії, заробляє непогано.

Ну, і Микола теж намагався не відставати, трудився додатково, вкалував до ночі, щоб якнайшвидше погасити кредит за квартиру. Житло у них було відразу своє. Зібрали-зложили, взяли у борг, допомогла родина. І ремонт зробили сучасний, і меблі підібрали як слід. Як кажуть, живи та радій.

Але радості не було. Дружина не встигала по господарству. Чи то не вміла вчасно підлогу помити, пил витерти та вечерю приготувати, чи то не хотіла. Казала, що дуже втомлюється після роботи, та й приходить пізно. Але й Микола не байдикував. Теж до пізньої ночі трудився.

Пішли у них сварки, з’ясовування, хто що для дому зробив і таке інше. Так перше півроку й воювали у власній квартирі з розкиданим одягом і горою немитого посуду. Але нікому з рідні не зізнавалися, чому конфліктують. Начебто обом було соромно.

Одного разу Микола з тестем рибалили. Обидва затяті рибалки, тому й товаришували. Вночі біля багаття з чаркою тесть і “розколовся”. Висловив йому мій товариш свої образи, тільки просив, щоб той нікому не казав, особливо тещі.

Тесть пообіцяв. А взагалі сказав, що в їхньому домі не буде ладу, поки домовика не заведуть собі. “Є, — каже, — у мене тут один на оці. Буде час — умовлю його до вас переїхати”.

Микола подумав, що тесть здурів, але промовчав.

А за тиждень тесть прийшов до них у гості й приніс кошеня. Микола обурився. Нащо?.. Тільки зайвий клопіт! А тесть його на балкон покурити вивів і нагадав про домовика. Мовляв, я його до вас сьогодні разом із кішкою привів. Тепер у вас все гаразд буде. Лише до кішки ставтеся по-людськи.

Ну, Миколі кішка відразу сподобалася. Маленька, ласкава, одразу сприйняла його за свого. Куди не сідай, тут як тут два вуха під рукою, типу, погладь. Тільки довелося одну калюжу витерти. Але це лише увечері.

А наступного дня приходить Микола з роботи, а вдома чисто. І речі не розкидані, і дружина на кухні вечерю готує. Ще й яка смачна!

Микола тут і сам піднатужився, поличку у ванній прибив, як давно вже обіцяв.

Наступного дня приходить, дружина килими пилососить. Ну він теж, — чого без діла сидіти, — сміття викинув і за хлібом збігав. А в магазині, до речі, ще й вина купив. Загалом, вечеря вийшла майже святкова. Вони й самі вже не пам’ятали, коли таке було.

І так увесь тиждень. Не життя, а суцільна радість. Наче, й справді, оселився у їхньому домі добрий домовик. А ввечері в неділю його молода дружина каже:

— Ти, Колю, завтра вдень з роботи додому не приходь, не хвилюйся. Я і наповнювач купила, і місце в туалеті йому облаштувала.

— Кому?

— Як кому — твоєму кошеняті. Я ж бачу, що ти щодня з роботи вдень приїжджаєш додому, доглядаєш за ним і по дому. Я ж знаю, що поки кішка маленька, вона всю квартиру захаращить. А ввечері приходжу — все чисто й прибрано.

Ось тут у Миколи дах і поїхав.

Невже і, правда, у них домовик з’явився?

Він-то сам, принаймні, вдень додому точно не заїжджав. Думав, що дружина все прибирає. А їй, виявляється, було соромно байдикувати в чистій квартирі.

Відпросився він на роботі на півдня. Спочатку наче пішов, а потім тихенько повернувся, сів у крісло зі смартфоном і затаївся.

Ближче до обіду хтось почав двері ключем відчиняти. І кішка відразу в коридор побігла, нявкає, зустрічає. Чує Микола неголосний голос:

— Що, Мурко, скучила вже? А я тобі молочка приніс і ковбаски свіженької. Хто тебе тут ще погодує? Щось більше калюж не видно, мабуть, за тиждень у туалет ходити навчилася …

Двері в кімнату відчиняються. На порозі — тесть. По обличчю видно, що ніяк не очікував зустріти зятя.

— Так ось ти який… домовик!

Тесть зніяковів:

— Ну і що? Я ж вам кішку подарував. Значить, повинен за нею доглядати. Хоча б на початку.

— А ключ де взяв?

— Та на рибалці в тебе непомітно відчепив від зв’язки, зробив дублікат, а наступного дня назад прикріпив…

Три роки Микола з дружиною живуть душа в душу. Вже й синочок народився. І до цього часу ніхто не знає, що за домовик колись оселявся у їхній квартирі…