Connect with us

З життя

Лист до доньки: скарги матері часів без телефонів та інтернету

Published

on

На схилі дня одна жінка написала листа доньці. Засмутилася, що донька не дзвонила і рідко приїжджала. Це було давно, тоді не було інтернету і мобільних телефонів. Були лише пошти. Біля пошти стояла синя поштова скринька.

У цю скриньку ображена та засмучена мати вкинула конверт із листом.

Вона написала все, що думала. І ще додала, що донька наплачеється. Що в неї також виростуть діти та покинуть її. І чоловік піде, таке теж буває. А ще можна захворіти, і нікому до тебе не буде діла. І тоді невдячна донька зрозуміє, що не можна кидати своїх рідних. І хоч би з днем народження вітати треба! Загалом, багато прикростей і неприємних слів написала мати дочці.

А все чому? Бо був день народження. І одна сусідка на городі спочатку питала, чи привітала жінку дочка? Чи надіслала гроші або посилку? А може, приїде на ювілей? Ах, невідомо? Дивно. Як це рідну матір не відвідати? — казала сусідка.

От жінка в тумані образи і написала та відправила гнівного листа. А потім до неї дійшло. Навіщо вона це зробила? Чи збожеволіла? Навіщо написала прикрі та злі слова?

А на пошті лист не віддають. Кажуть: “вже пішло”. Жінка лише вранці здогадалася на пошту піти. Та вже було пізно. Немає листа. Летить із привітом до доньки в столицю. Мамині побажання та прикрі слова, от так!

Так ця мати сіла на поїзд і добралася за добу до Києва. Витратила купу грошей, довелося купити квиток у перекупника. Доїхала і дізналася, що донька лежить у лікарні, а зять із двома дітьми метушиться і клопочеться. І просто не хотіли турбувати матір, вирішили, що повідомлять пізніше. Справа серйозна, — от і зять не дзвонив, не вітав, так вийшло. А донька й зовсім не могла зателефонувати.

Зять зрадів, що теща приїхала. Навіть сказав про пророче материнське серце. “Ви відчули, Маріє Миколаївно, що з Надькою погано. І приїхали допомогти, дякую вам, я тут ледве тримаюся! Це Надя просила вас не турбувати!”.

Пророче серце, ось так. Марія Миколаївна ледве не плакала від сорому, але одразу взялася за онуків та прибирання. І щодня бігала на перший поверх до поштових скриньок. І отримала своє зле листа. Навіть руки затряслися, сльози навернулися, коли вона переказувала гидоти, які написала рідній дочці. Надійці…

Листа Марія Миколаївна спалила. І подумки попросила прощення за такий вчинок. Вона робила все, щоб допомогти зятю, доглянути дітей, приготувати обід і вечерю… І в думках розмовляла з Надійкою. До лікарні до доньки не пускали…

Донька одужала. І гаряче дякувала мамі за допомогу, за те, що мама відчула і приїхала. Даремно вони з чоловіком хотіли приховати хворобу. “Що б я без тебе робила, матусю?” — такі слова говорила донька, а зять також хвалив і дякував.

І все добре закінчилося. Бо так розпорядилася доля. Але краще ніколи не писати і не відправляти листи в гніві, у миттєвій образі. Зараз ці повідомлення приходять миттєво, — іноді вже нічого не можна вдіяти.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − 3 =

Також цікаво:

З життя30 хвилин ago

Загублена донька: зрада заради коханого

Втрачена донька: зрада заради чоловіка Моя донька, колись близька і рідна, стала чужою. У нашому містечку над Дніпром я, Оксана,...

З життя31 хвилина ago

Як моя свекруха опинилася в лікарні з “серцем”, а повернулася з немовлям

Ось як моя свекруха лягла до лікарні «з сердцем», а повернулась… з немовлям З Іваном ми одружені вже майже сім...

З життя34 хвилини ago

Свекруха прийде, пограється з дитиною і піде щаслива, а я лишаюсь з роботою та усмішкою…

Сьогодні знову прийшла свекруха, погралася з дитиною — і пішла задоволена. А я — готуй, прибирай, усміхайся… Коли прочитала статтю...

З життя53 хвилини ago

Как я оказалась в деревне: история свекрови

Знаешь, вот так и вышло, что на старости лет осталась я одна. Не по своей воле, не из-за злого рока...

З життя1 годину ago

Продала дом ради детей, но осталась ни с чем: история утраты спокойствия

Всю жизнь я думала, что семья — это надёжная гавань. Что дети поддержат в старости. Что родные стены можно обменять...

З життя1 годину ago

Нам за 60, ми розлучаємося після 35 років шлюбу

Мені шістдесят два, йому — шістдесят вісім. Ми розлучаємось… Після тридцяти п’яти років шлюбу. Мене звуть Ганна Іванівна, мені шістдесят...

З життя2 години ago

Зрада в онлайн-світі: загадка родини

Обман у мережі: таємниця невістки Мене звуть Оксана, і моє сердце кривавиться від болю та сумнівів. У нашому затишному містечку...

З життя2 години ago

Загублене дитя: зрада заради кохання

Потеряна донька: зрада заради чоловіка Моя донька, колись рідна й близька, стала чужою. У нашому містечку на березі Десни я,...