Василь не подав знака, що новина для нього несподівана, і спокійно рушив додому.

Василь Григорович не подав вигляду, що вперше чує таку новину. Він попрощався з сусідкою і повільно попрямував додому. Вдома одягнув свій найкращий костюм, узяв конверт з грошима, який давно приготував на весілля єдиного сина.

Василь Григорович поспішав на свято. Сьогодні мало відбутися знайомство з майбутніми сватами. Роман сказав, де зустрітися, але чоловік погано знав цю частину міста. Тому вийшов раніше, щоб вчасно приїхати. На свою біду, автобус потрапив у затор. Довелося довго чекати. Василь Григорович дістався до місця призначення лише через три години.

У ресторані за столом сидів лише Роман. Він пояснив, що батьки Соломії дуже зайняті, тому чекати не могли. Вони вже годину як пішли. Василь Григорович засмутився, що викликав невдоволення майбутніх родичів. Минув час, син більше не говорив про нове знайомство, а запитувати батькові було ніяково.

Одного весняного вихідного дня він прогулювався парком. Назустріч йому йшла колишня сусідка. То була надзвичайна людина. Вона завжди знала все про всіх. Ніхто не розумів, звідки вона дізнавалася новини, але коли питали, розповідала все в подробицях. Олена Дмитрівна перша заговорила до Василя Григоровича. З’ясувалося, що сьогодні весілля його сина Романа, а він неспішно гуляє. О третій збори в РАЦСі, а на п’яту у ресторані. Чому ж він досі не збирається?

Василь Григорович не виявив, що новина його здивувала. Він попрощався з колишньою сусідкою і пішов додому. Вдома одягнув найкращий костюм, узяв конверт з грошима, який давно приготував для весілля, адже дружини вже давно немає, і про все треба дбати самому.

Він дістався до ресторану о восьмій вечора. Свято було в розпалі. Василь Григорович підійшов до мікрофона, попросив хвилину уваги. Роман від сорому почервонів при погляді на тата. Соломія тримала його за руку і щось тихо говорила. Слова батька були такі:
— Вітаю вас, сину, і тебе, Соломіє, з цим днем. З сьогоднішнього дня ваше життя зміниться. Тепер ви йтимете життям рука об руку. Бажаю вам довгих років разом, щоб усі негаразди обходили вас стороною, а радість завжди була поруч. Хай ваші діти, коли виростуть, не забувають, що ви у них є, і цінують кожну хвилину, проведену разом з вами, адже час, який ми маємо, не вічний. Він колись закінчиться. По батьковій щоці покотилася сльоза.

Василь Григорович вручив подарунок молодятам, повернувся і вийшов. Соломія потягнула Романа до виходу, куди пішов його батько. Вони поспішили, адже Василь Григорович вже заходив в автобус. Діти попросили пробачення у батька і запросили повернутися до зали. Вони повернулися разом утрьох. Сват підійшов, щоб познайомитися і вибачився за непорозуміння. Минув час. Під пологовим будинком свати голосно обговорювали ім’я онуку, який сьогодні народився.