Connect with us

З життя

Я повинна віддати свою квартиру матері, яку не бачила 10 років!

Published

on

Вдома у мене з’явилася мама, яку я не бачила 10 років, і вона хоче, щоб я віддала їй свою квартиру!

Коли я перейшла у другий клас, мама відправила мене до бабусі, мовляв, вона зараз не може виховувати. Ми з бабусею чудово знали, що справа не в “можливості”, а в її новому чоловікові, якому не подобалася дитина від іншого батька. Мама була закохана в нього до безтями і не могла суперечити.

Бабуся прийняла мене, як рідну доньку, попри те, що мала неприязнь до моєї мами. Ми жили лише на її пенсію, буквально виживали.

Бабусю дуже радувало, що характером я вдалася в її покійного чоловіка, а не в матір. Вона завжди була поруч, підтримувала мене і стала моєю справжньою родиною.

Коли мені було 19 років, бабусі не стало. На щастя, вона встигла подарувати мені свою трикімнатну квартиру, тож у мене був дах над головою.

Минуло пів року, і на моєму порозі з’явилася мама, яку я не бачила понад 10 років і яка навіть не прийшла на похорон бабусі. Спочатку вона розповідала, як сумувала за мною, а потім перейшла до справжньої мети – вона хотіла, щоб ми обмінялися квартирами. Мовляв, їм з вітчимом незручно в однокімнатній, а мені три кімнати не потрібні.

Я відповіла, що нікому нічого не винна. Її реакція була несподіваною – вона почала кричати і ображати мене, називаючи невдячною за те, що народила і виховувала мене.

Я вигнала її, і наступні п’ять років ми знову не бачилися.

За цей час я стала дружиною і матір’ю чудового трирічного хлопчика.

Коли знову на порозі з’явилася заплакана мама, в мене не виникло жодних емоцій. Вона розповіла, що з вітчимом продали квартиру, збирались купити більшу, але він зник із грошима, і їй ніде жити. Вона була впевнена, що тепер я все ж таки дозволю їй залишитися у нас, але вона помилилася знову.

Я дозволила їй переночувати одну ніч. Наступного ранку я зателефонувала бабусиній подрузі, яка потребувала допомоги, і запропонувала їй маму в якості помічниці з умовою, що та зможе там жити.

Подруга погодилася. Мамі це не сподобалося, і вона влаштувала скандал про мою невдячність. Але вибору не було, тож вона пішла до тієї жінки.

Я не можу зрозуміти, за що я повинна бути вдячна матері, що віддала мене бабусі і проміняла на чоловіка. Можливо, я чогось не розумію, але за таке не дякують!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 − 4 =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Сын оставил семью ради любовницы: его поступок не забыть

Моё сердце сжимается от боли и стыда за родного сына. Пять лет назад мой Артём разрушил свою семью, предав жену,...

З життя21 хвилина ago

Як я пошкодувала, що ми з новим хлопцем поїхали на ці святкові посиденьки до матері.

Я вже тисячу разів пошкодувала, що ми з моїм новим хлопцем Тарасом поїхали на сі свято Великодня до моєї мами,...

З життя22 хвилини ago

Втеча з дитиною від чоловіка та його родини: моя уявна валіза завжди напоготові

Вже мовчки зібрала сумку з найнеобхіднішим, щоб втекти з дитиною від чоловіка та його батьків із цього села. Ні, я...

З життя26 хвилин ago

Вчорашній день народження: невдалий провал чи найепічніше свято?

Мій день народження був учора, і, чесно кажучи, я досі не розумію — це був грандіозний провал чи найнеймовірніше свято...

З життя53 хвилини ago

Я живу з мамою в її величезному особняку, але таємниця, яку я зберігаю, розриває мене зсередини

Живу я з мамою в її величезному маєтку — але таємниця, яку я ховаю, розриває мені сердце. У тихому селі...

З життя1 годину ago

Вчора був мій день народження, і я не можу збагнути, чи це провал, чи найепічніше свято в житті.

Мій день народження був учора, і, чесно кажучи, я досі не можу зрозуміти, чи це був грандіозний провал, чи найепічніше...

З життя1 годину ago

Моя подруга нарешті залишила свого чоловіка, і я щаслива за неї.

**Щоденниковий запис** Моя найкраща подруга, а зараз і кума — Оксана, нарешті покинула свого чоловіка Тараса, і я не можу...

З життя1 годину ago

Я забочусь о тебе, но почему ты меня ненавидишь?

Моя жизнь в маленьком поселке под Воронежем — это бесконечный сериал, но без хеппи-энда. Я, Людмила, вот уже сколько лет...