Connect with us

З життя

Я повинна віддати свою квартиру матері, яку не бачила 10 років!

Published

on

Вдома у мене з’явилася мама, яку я не бачила 10 років, і вона хоче, щоб я віддала їй свою квартиру!

Коли я перейшла у другий клас, мама відправила мене до бабусі, мовляв, вона зараз не може виховувати. Ми з бабусею чудово знали, що справа не в “можливості”, а в її новому чоловікові, якому не подобалася дитина від іншого батька. Мама була закохана в нього до безтями і не могла суперечити.

Бабуся прийняла мене, як рідну доньку, попри те, що мала неприязнь до моєї мами. Ми жили лише на її пенсію, буквально виживали.

Бабусю дуже радувало, що характером я вдалася в її покійного чоловіка, а не в матір. Вона завжди була поруч, підтримувала мене і стала моєю справжньою родиною.

Коли мені було 19 років, бабусі не стало. На щастя, вона встигла подарувати мені свою трикімнатну квартиру, тож у мене був дах над головою.

Минуло пів року, і на моєму порозі з’явилася мама, яку я не бачила понад 10 років і яка навіть не прийшла на похорон бабусі. Спочатку вона розповідала, як сумувала за мною, а потім перейшла до справжньої мети – вона хотіла, щоб ми обмінялися квартирами. Мовляв, їм з вітчимом незручно в однокімнатній, а мені три кімнати не потрібні.

Я відповіла, що нікому нічого не винна. Її реакція була несподіваною – вона почала кричати і ображати мене, називаючи невдячною за те, що народила і виховувала мене.

Я вигнала її, і наступні п’ять років ми знову не бачилися.

За цей час я стала дружиною і матір’ю чудового трирічного хлопчика.

Коли знову на порозі з’явилася заплакана мама, в мене не виникло жодних емоцій. Вона розповіла, що з вітчимом продали квартиру, збирались купити більшу, але він зник із грошима, і їй ніде жити. Вона була впевнена, що тепер я все ж таки дозволю їй залишитися у нас, але вона помилилася знову.

Я дозволила їй переночувати одну ніч. Наступного ранку я зателефонувала бабусиній подрузі, яка потребувала допомоги, і запропонувала їй маму в якості помічниці з умовою, що та зможе там жити.

Подруга погодилася. Мамі це не сподобалося, і вона влаштувала скандал про мою невдячність. Але вибору не було, тож вона пішла до тієї жінки.

Я не можу зрозуміти, за що я повинна бути вдячна матері, що віддала мене бабусі і проміняла на чоловіка. Можливо, я чогось не розумію, але за таке не дякують!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 5 =

Також цікаво:

З життя15 хвилин ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя1 годину ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя2 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя3 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя3 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя4 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя4 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя5 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...