Connect with us

З життя

«Ми тебе любимо, сину, але не повертайся більше»

Published

on

«Ми тебе любимо, сину, але не приїжджай до нас більше»

Літнє подружжя все життя прожило в невеликому будиночку, котрий з роками став таким же старим, як і вони самі. Але переїжджати вони не збиралися.

Часто вечорами згадують про своє життя, та всі ті щасливі миті, яких було чимало. Діти давно виросли й обзавелися власними родинами. Донька живе в сусідньому селі, тому часто провідує їх, онуки теж не дають нудьгувати. А ось син вирушив жити далеко, він вже п’ять років не приїздив, все у справах та роботі, часто відпочиває з дружиною за кордоном. Але нещодавно подзвонив Олександр, сказав, що скоро приїде.

Для батьків така новина стала приємною. Відтак вони одразу почали готуватися до приїзду сина: батько осідлав коня й вирушив за покупками, а мати стала міркувати, що смачного приготувати, аби порадувати улюбленого синочка. За дні до приїзду Олександра старенькі з нетерпінням рахували години. Він нещодавно вдруге оженився, адже перша дружина була велелюбною, тож подав на розлучення, дітей у них не було, просто розійшлися, тепер відбудовує особисте життя заново.

Приїхав Сашко на своєму автомобілі ввечері, повечеряв і відразу ж ліг спати. Батьки сіли поруч тихенько, хоча б подивитися на свого синочка, оскільки поговорити особливо не вдалося — далека дорога його втомила.

Батько радісно промовив:

— Синок виспиться, а завтра допоможе дрова наколоти, з хліва гній вивезти, за ялинкою поїдемо, хату прикрасимо, як у старі часи, вже кілька років не ставили ялинку на Новий Рік.

Мати теж додала:

— У коморі підлогу полагодити треба, а то скоро провалимося.

Батько ліг спати, а мати ніяк не могла залишити свого хлопчика: то ковдрою його вкриє, то подушку поправить.

Батько зранку встав і піч розтоплювати пішов, щоб синові вітром тягнуло.

Мати ж почала пекти пиріжки. Саша під обід підвівся і сказав, що так міцно давно не спав. Після сніданку увімкнув телевізор та вмостився фільм дивитися.

Мати питає:

— Синку, може, допоможеш батькові дрова наколоти?

— Мамо, я на кілька днів приїхав, встигну, хай краще тато в бані затопить.

Пішли старенькі вдвох воду з криниці в лазню нести, і нічого не сказали.

Після обідні батько попросив:

— Гній у хліві прибрати треба. Ти молодий, сил у тебе вдосталь, піди зроби!

— Та що ви, тато, думаєте, що я у місті від роботи не втомлююсь? Я до батьків приїхав відпочити, а ви одразу мене працювати змушуєте.

Саша після бані поїв, відкоркував принесений напій і вирішив поскаржитися на життя. За цілий день мати з батьком зморилися, а Саша все ніяк не зупинявся, то про свою квартиру велику з дорогими меблями розповідає, то про породистого собаку, тільки жінки все якісь не ті, і робота набридла.

Батьки не витримали та пішли спати. Саша образився, сказав, що до сестри поїде, а у них нудно. Мати почала благати, щоб не сідав за кермо, ключі від машини відібрала. Саша двері мало не вибив кулаками, пішов у кімнату, увімкнув телевізор і звук на всю вруби.

Старенькі лежать, спати хочеться, та заснути ніяк. Батько до сина підвівся, побачив, що той захропів. Вимкнув телевізор і спокійно ліг спати.

На світанку Саша в ліс прогулятися пішов. Замерз, повернувся додому і радіє теплу і гарячому чаю, сидячи на дивані. Вчорашній день навіть не згадав. А мати не могла цілий день головний біль подолати.

Батьки зібрали синові сумку з сільськими смаколиками, Саша не відмовився:

— Скільки всього напакували! Дружину порадує, вона таких смачних компотів з варенням ніколи не пробувала. У нас все є, звісно, але не хочу вас кривдити, тому візьму. Та я зовсім забув вам привезти подарунки до Нового Року, нічого страшного, наступного разу привезу.

Мати витерла сльозу й сказала:

— Більше, синку, не приїжджай до нас! Ми тебе любимо, хвилюємося, але на дивані полежати можеш і вдома, там і телевізор подивитися, він дорожчий і кращий нашого.

Саша зрозумів, що образив батьків, але не знав, що сказати. Помахав рукою, сів у машину та поїхав у місто, де на нього чекала звична суєта.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

17 − 5 =

Також цікаво:

З життя2 години ago

Betrayal Beyond Measure: The Cold and Exquisite Revenge

**Betrayal Beyond Measure: A Cold and Exquisite Revenge** They had spent thirty-five years together. Nearly half a lifetime. George and...

З життя2 години ago

Betrayal Like No Other: The Ultimate Cold and Exquisite Revenge

**A Betrayal That Never Faded** Thirty-five years together. Nearly half a lifetime. James and Evelyn. It began like something from...

З життя4 години ago

Abandoned in the Woods by His Own Children, the Old Man’s Fate Takes a Shocking Turn When the Wolf Arrives

The forest was swallowed by a deep, unyielding darkness. Beneath the gnarled branches of an ancient oak, an old man...

З життя5 години ago

The Children Abandoned Their Elderly Father in the Forest, but the Wolf’s Shocking Act Left Everyone Speechless

The forest sank into an inky blackness. Beneath the gnarled branches of an ancient oak, an old man sat hunched...

З життя6 години ago

I Just Went Through My Second Divorce and Decided Relationships Aren’t for Me Anymore

I had just gone through my second divorce and decided relationships were no longer for me. I didnt want anyone...

З життя7 години ago

I Just Went Through My Second Divorce and Decided Relationships Aren’t for Me Anymore

Not long ago, I endured my second divorce and decided that love was no longer for me. I closed myself...

З життя9 години ago

– Here comes the soul collector again, here to rattle my nerves, eh? Look at this fine English lord! Oh, he fancies his fifty grams, does he? – Roared the shopkeeper

“Here again to torment me, are you? Look at this little lordling, acting all high and mighty! Thinks he can...

З життя9 години ago

*”Oh, so the fancy English lord’s back to torment me, is he? Look at him, putting on airs—fifty grams at a time, if you please!”*—The Shopkeeper’s Roar*

**Diary Entry** Honestly, I never thought Id write about this, but today was too strange to forget. It started as...