«Ми тебе любимо, сину, але не повертайся більше»

«Ми тебе любимо, сину, але не приїжджай до нас більше»

Літнє подружжя все життя прожило в невеликому будиночку, котрий з роками став таким же старим, як і вони самі. Але переїжджати вони не збиралися.

Часто вечорами згадують про своє життя, та всі ті щасливі миті, яких було чимало. Діти давно виросли й обзавелися власними родинами. Донька живе в сусідньому селі, тому часто провідує їх, онуки теж не дають нудьгувати. А ось син вирушив жити далеко, він вже п’ять років не приїздив, все у справах та роботі, часто відпочиває з дружиною за кордоном. Але нещодавно подзвонив Олександр, сказав, що скоро приїде.

Для батьків така новина стала приємною. Відтак вони одразу почали готуватися до приїзду сина: батько осідлав коня й вирушив за покупками, а мати стала міркувати, що смачного приготувати, аби порадувати улюбленого синочка. За дні до приїзду Олександра старенькі з нетерпінням рахували години. Він нещодавно вдруге оженився, адже перша дружина була велелюбною, тож подав на розлучення, дітей у них не було, просто розійшлися, тепер відбудовує особисте життя заново.

Приїхав Сашко на своєму автомобілі ввечері, повечеряв і відразу ж ліг спати. Батьки сіли поруч тихенько, хоча б подивитися на свого синочка, оскільки поговорити особливо не вдалося — далека дорога його втомила.

Батько радісно промовив:

— Синок виспиться, а завтра допоможе дрова наколоти, з хліва гній вивезти, за ялинкою поїдемо, хату прикрасимо, як у старі часи, вже кілька років не ставили ялинку на Новий Рік.

Мати теж додала:

— У коморі підлогу полагодити треба, а то скоро провалимося.

Батько ліг спати, а мати ніяк не могла залишити свого хлопчика: то ковдрою його вкриє, то подушку поправить.

Батько зранку встав і піч розтоплювати пішов, щоб синові вітром тягнуло.

Мати ж почала пекти пиріжки. Саша під обід підвівся і сказав, що так міцно давно не спав. Після сніданку увімкнув телевізор та вмостився фільм дивитися.

Мати питає:

— Синку, може, допоможеш батькові дрова наколоти?

— Мамо, я на кілька днів приїхав, встигну, хай краще тато в бані затопить.

Пішли старенькі вдвох воду з криниці в лазню нести, і нічого не сказали.

Після обідні батько попросив:

— Гній у хліві прибрати треба. Ти молодий, сил у тебе вдосталь, піди зроби!

— Та що ви, тато, думаєте, що я у місті від роботи не втомлююсь? Я до батьків приїхав відпочити, а ви одразу мене працювати змушуєте.

Саша після бані поїв, відкоркував принесений напій і вирішив поскаржитися на життя. За цілий день мати з батьком зморилися, а Саша все ніяк не зупинявся, то про свою квартиру велику з дорогими меблями розповідає, то про породистого собаку, тільки жінки все якісь не ті, і робота набридла.

Батьки не витримали та пішли спати. Саша образився, сказав, що до сестри поїде, а у них нудно. Мати почала благати, щоб не сідав за кермо, ключі від машини відібрала. Саша двері мало не вибив кулаками, пішов у кімнату, увімкнув телевізор і звук на всю вруби.

Старенькі лежать, спати хочеться, та заснути ніяк. Батько до сина підвівся, побачив, що той захропів. Вимкнув телевізор і спокійно ліг спати.

На світанку Саша в ліс прогулятися пішов. Замерз, повернувся додому і радіє теплу і гарячому чаю, сидячи на дивані. Вчорашній день навіть не згадав. А мати не могла цілий день головний біль подолати.

Батьки зібрали синові сумку з сільськими смаколиками, Саша не відмовився:

— Скільки всього напакували! Дружину порадує, вона таких смачних компотів з варенням ніколи не пробувала. У нас все є, звісно, але не хочу вас кривдити, тому візьму. Та я зовсім забув вам привезти подарунки до Нового Року, нічого страшного, наступного разу привезу.

Мати витерла сльозу й сказала:

— Більше, синку, не приїжджай до нас! Ми тебе любимо, хвилюємося, але на дивані полежати можеш і вдома, там і телевізор подивитися, він дорожчий і кращий нашого.

Саша зрозумів, що образив батьків, але не знав, що сказати. Помахав рукою, сів у машину та поїхав у місто, де на нього чекала звична суєта.