Connect with us

З життя

Навіщо чекати роками: знайди чоловіка “для здоров’я”!

Published

on

Вчора я сказала б тобі, Оксано, оберіть собі чоловіка “для здоров’я”, адже твій Сергій у Польщі теж не ангел! А ти стільки років на нього чекаєш!

Тиждень тому чоловік Оксани, Сергій, повернувся з Польщі, де працював заробітчанином. Змінилося все з тієї миті, як він переступив поріг — зізнався, що має іншу жінку. Цілих п’ять років Оксана вірно чекала його, навіть не дивлячись в бік інших чоловіків. Сергій щороку приїжджав у відпустку на місяць, а Оксана з їхнім сином завжди з нетерпінням чекала.

— Поплач, поплач, стане легше, — втішала Оксану подруга Марія.

“Оксано, ти ж така наївна, казала я тобі, обери собі хоча б когось на заміну, твій Сергій там не святий! А ти роками на нього чекаєш!”

Від цих слів Оксана заплакала ще дужче, а Марія лише гладили її по голові, як дитину. Щоб хоч трохи розвіяти подругу, Марія вирішила влаштувати дівочу зустріч у кафе. У суботу увечері четверо подруг зібралися, щоб підлікувати душу. Марія вже чотири роки як вдова, виховує дочку. Ганна — розлучена, має двох синів-близнюків. Оксана, з мріями про щасливе сімейне життя, яке розбив Сергій.

– Пробач, але я покохав іншу жінку, і вона вагітна. Нашому синові вже 18, він дорослий, все зрозуміє. За навчання не хвилюйся, я буду оплачувати, квартиру тобі залишаю.

— Ну що ж, дівчата, сьогодні треба добре випити, — запропонувала Ганна.

— Я ж їй сто разів казала — знайди коханця. Думаєте, ваш Сергій там за кордоном не розважається? А зараз мучишся. Легше було б, якби комусь віддавала своє серце. Оксана сиділа, мов у тумані, майже не чуючи, що говорять подруги.

П’ять років Оксана вірно чекала чоловіка, навіть не глянула на інших. Ночами бачила їхню зустріч у снах. Вона працювала вчителькою початкових класів і всю свою теплоту віддавала дітям та синові.

Син навчався у Києві. Гроші, що надсилав чоловік, вона витрачала з розумом, не розкидалася. Вдалося зробити гарний ремонт, купити техніку, та навіть заощадила на автомобіль для чоловіка по приїзді. Мріяла, що він зрадіє їх достатку. Але Сергій облив її холодним душем зі своїми новинами.

— Досить плакати, вважай, що він помер, — заспокоювали її подруги.

— Тобі потрібен чоловік, щоб на душі легше стало, — сказала Ганна.

Оксана лише дивилася на них заплаканими очима.

— Інколи ми йдемо в кафе чи ресторан і знаходимо там чоловіків. Вони теж зазвичай без жінок, бо ті за кордоном. Така випадковість, вони шукають розваги. Когось бере жалість, хтось розповідає анекдоти, намагаючись викликати симпатію, а хтось грошима кидається… Ці чоловіки тільки на одну ніч, нічого серйозного.

У кафе грала легка музика. Невідомий чоловік підійшов до Оксани і запросив танцювати. Подруги майже силоміць відправили її до Андрія, так звали нового знайомого.

Вони пішли в танець.

— Андрій, — представився він. Як тільки почав розповідати, що його залишила дружина за кордоном, Оксана не повірила. Ну ось, почалося, він просто намагається мене задурити. Досить, — перебила його на півслові. Це ви щойно придумали? Андрій здивовано дивився на неї.

Подруги показували їй “клас” великими пальцями, а Оксана хотіла провалитися крізь землю.

— Чому ви вирішили, що я вас обманюю? Для чого це мені? Вибачте, що довірився вам. Ще раз перепрошую.

Андрій попрощався, а Оксана повернулася до подруг за столик і почала пити келих за келихом, щоб забутися.

Минув тиждень, Оксана пішла на базар купити продуктів, потрібно було відправити посилку для сина-студента. Там вони з Андрієм випадково зустрілися. Зав’язалась розмова. Оксана сама помітила, що їй приємно бачити цього чоловіка. Андрій запросив Оксану на шашлик до себе на дачу. І Оксана, сама не знаючи, звідки в неї така сміливість, погодилася: “Так”.

Ззовні вирувала весна, а в душу Оксани повертався спокій… Все ще буде. Вір!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шість + 18 =

Також цікаво:

З життя50 хвилин ago

Walking My Grandchildren to School Every Day

**Diary Entry 15th May, 2024** Every day, I walk to my grandsons school. Im not a teacher or staffjust a...

З життя53 хвилини ago

My Father’s Second Wife Appeared at Our Door One Afternoon—With a Box Full of Sweets and Two Little Poodles Wagging Their Tails Behind Her.

One afternoon, my fathers second wife appeared at our doorstep. In her hands was a box full of sweets, and...

З життя9 години ago

My Dad’s Second Wife Showed Up One Day with a Huge Box of Sweets and Two Tiny Poodles Wagging Their Tails Happily

**Diary Entry** My fathers new wife appeared one day with a large box of sweets and two little poodles wagging...

З життя9 години ago

Darling, You’re Only Twelve—What Could You Possibly Know About Love?

“Heart? You’re only twelvewhat do you know about the heart?” “I know that if it doesnt beat right, a person...

З життя11 години ago

Every Day, I Walk My Grandchildren to School

**Diary Entry** Every morning, I walk my grandson to school. Im not a teacher or staffjust a grandfather with a...

З життя22 години ago

I Secretly Recorded My Parents’ Conversations

The key turned in the lock, and Emily, careful not to make a sound, slipped into the flat. The hallway...

З життя22 години ago

The Forgotten Anniversary: A Day That Slipped Through the Cracks

The Forgotten Anniversary Charlotte smoothed the white linen tablecloth with trembling fingers, exhaustion and anticipation mingling in her hands. Today...

З життя1 день ago

He Chose His Career Over Me

“You chose work over me,” Emily said, her voice trembling. “I can’t believe what I’m hearing. How could you? Your...