Connect with us

З життя

Тепер це моя квартира, ти тут не залишишся!

Published

on

Вийшов з моєї квартири, малий, немає більше твоєї мами. Тепер квартира моя!

Я виріс у чудовій родині. Батьки жили в любові та гармонії. Я був щасливою дитиною, але коли мені виповнилось 7 років, тато потрапив у ДТП. Він повертався з відрядження, і нетверезий водій виїхав йому назустріч. У той день наше з мамою життя змінилося радикально.

Ми жили забезпечено, тато завжди про нас турбувався. Коли заощадження скінчилися, мама пішла працювати в крамницю, щоб якось виховувати мене. Через 2 роки на роботі мама познайомилася з дядьком Тарасом. Вона закохалася в нього настільки, що запросила жити до нас. Спочатку дядько Тарас здавався хорошим другом. Він сказав мені називати його татом, і я був від цього щасливий, адже відразу полюбив його. Здавалося, наше життя стабілізувалося, мама знову стала щасливою. Душевний спокій повернувся до нашої родини. Тарас і мама одружилися. Та через два роки після їхнього весілля, вітчим усе дедалі частіше заглядав у чарку.

Через горілку у нас були постійні сварки. Мама відбирала у нього пляшку, за що отримувала ляпаси. Одного вечора я теж вирвав у нього пляшку, за що він перекинув мене на підлогу. Я вдарився головою об гострий край шафи. Мама прикладала до моєї голови холодний рушник, казала, що все скоро мине.

– Сину, мій янголе, потерпи…

Я випив води й безсиллям заснув. Вранці мама готувала сніданок, дядько Тарас сидів за столом п’яний, схиливши голову та щось бурмотів. Я поїв, і мама відправила мене на вулицю гратися.

Повернувшись, я не знайшов маму вдома. Дядько Тарас продовжував сидіти за столом і наливав собі чергову чарку.

– Де моя мама? – запитав я.

– У лікарні твоя мама. Буде менше бігати, відволікаючи чоловіка! А ти піди посуд помий, бо мати не встигла!

Я розплакався і побіг до сусідів. Там жила бабуся Галина та дідусь Олександр. Вони розповіли мені, що сталося. Я дуже переживав за маму. Сусіди повідомили, що мамі стало зле і вона викликала швидку допомогу. Бабуся Галя запропонувала залишитися у них на ніч, а на ранок пообіцяла піти зі мною до лікарні провідати маму.

Вранці бабуся взяла мене за руку і повела до мами. У лікарні нас зустрів головний лікар:

– Я співчуваю, але цієї ночі серце твоєї мами не витримало. У неї були травми, несумісні з життям. Вона не пережила операцію.

У мене сльози полилися рікою… Серце розривалося і ставало важко дихати… Я побіг коридором, заглядаючи у кожну палату в надії побачити маму…

– Матусю, рідна. Як я у цьому світі без тебе? Не залишай мене. Я хочу бути з тобою. Повернись і забери мене.

Бабуся Галя плакала й повторювала: «Не плач, синочку… Мамочка тепер буде твоїм ангелом… стане оберігати тебе!»

Я побіг додому, впав на ліжко, і плакав доти, поки не заснув. Дядько Тарас увесь цей час спав у вітальні. Зранку я прокинувся від того, що дядько Тарас зайшов у мою кімнату, схопив мене за руку і підняв з ліжка:

– Ану вийшов з моєї квартири, хлопець, твоєї мами більше немає. Тепер ця квартира моя!

Я взяв найнеобхідніші речі і вибіг з квартири. Очі заливали сльози. Я не знав, куди бігти. Мене прихистили сусіди. Бабуся Галя написала на дядька Тараса заяву, його посадили. А вони оформили опікунство наді мною. Квартира за законом дісталася мені. Бабуся здавала мою квартиру в оренду, і на ці гроші та їхню пенсію ми жили. Я закінчив школу, вступив на державне навчання до університету. Отримав хорошу спеціальність.

Моїх сусідів-рятівників вже немає на цьому світі п’ять років, але я завжди їх згадую. Вони дали мені шанс на щасливе майбутнє. Якби не вони, я не знаю, що було б зі мною…

Зараз я одружений, маю чудову дружину, двох дітей та сімейний затишок. Але мені так бракує МАМИ…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − 2 =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Я разорвала отношения с матерью из-за собаки и не жалею.

Сегодня я решила разорвать отношения с матерью из-за собаки. И ни капли не сожалею. Переломный момент наступил не тогда, когда...

З життя5 хвилин ago

Утренние заботы в 5:30

Мамино утро в 5:30 В прошлую субботу мы с мужем Игорем вскочили в полшестого утра, будто по тревоге. А всё...

З життя7 хвилин ago

Он умолял о ребёнке, а сбежал к маме, когда сыну исполнилось три месяца

Меня зовут Анфиса, и до сих пор не могу прийти в себя. Мой муж, тот самый человек, который умолял завести...

З життя11 хвилин ago

«Ты всегда всем недовольна!» — сорвался я, а назавтра она отомстила самым подлым образом

“— Да вам вечно всё не по нраву!” — вырвалось у меня в адрес тёщи. А назавтра она отплатила мне...

З життя19 хвилин ago

Невестка запретила видеться с внуком из-за отказа нянчить её сына

Сегодня запись в дневнике будет тяжёлой. Мне, Василию Петровичу, уже за шестьдесят, а я не могу понять, как так вышло,...

З життя23 хвилини ago

Меня лишили общения с внуком из-за отказа нянчить его непослушного ребёнка

Меня зовут Татьяна Николаевна. Мне шестьдесят четыре года. Всю жизнь я старалась быть хорошей матерью, честным человеком, не лезть в...

З життя26 хвилин ago

Муж заботится обо всех, кроме своей семьи

Меня зовут Тамара, и вот уже семь лет я замужем за Олегом. Мой супруг — человек мастеровитый, с доброй душой...

З життя1 годину ago

Моя сестра считает, что мамина квартира только для неё — прошу вашего совета!

**Дневник. Разделённая семья** В тихом городке под Воронежом, где старые берёзы шепчут о былом, мне в 37 лет приходится переживать...