Connect with us

З життя

Тепер це моя квартира, ти тут не залишишся!

Published

on

Вийшов з моєї квартири, малий, немає більше твоєї мами. Тепер квартира моя!

Я виріс у чудовій родині. Батьки жили в любові та гармонії. Я був щасливою дитиною, але коли мені виповнилось 7 років, тато потрапив у ДТП. Він повертався з відрядження, і нетверезий водій виїхав йому назустріч. У той день наше з мамою життя змінилося радикально.

Ми жили забезпечено, тато завжди про нас турбувався. Коли заощадження скінчилися, мама пішла працювати в крамницю, щоб якось виховувати мене. Через 2 роки на роботі мама познайомилася з дядьком Тарасом. Вона закохалася в нього настільки, що запросила жити до нас. Спочатку дядько Тарас здавався хорошим другом. Він сказав мені називати його татом, і я був від цього щасливий, адже відразу полюбив його. Здавалося, наше життя стабілізувалося, мама знову стала щасливою. Душевний спокій повернувся до нашої родини. Тарас і мама одружилися. Та через два роки після їхнього весілля, вітчим усе дедалі частіше заглядав у чарку.

Через горілку у нас були постійні сварки. Мама відбирала у нього пляшку, за що отримувала ляпаси. Одного вечора я теж вирвав у нього пляшку, за що він перекинув мене на підлогу. Я вдарився головою об гострий край шафи. Мама прикладала до моєї голови холодний рушник, казала, що все скоро мине.

– Сину, мій янголе, потерпи…

Я випив води й безсиллям заснув. Вранці мама готувала сніданок, дядько Тарас сидів за столом п’яний, схиливши голову та щось бурмотів. Я поїв, і мама відправила мене на вулицю гратися.

Повернувшись, я не знайшов маму вдома. Дядько Тарас продовжував сидіти за столом і наливав собі чергову чарку.

– Де моя мама? – запитав я.

– У лікарні твоя мама. Буде менше бігати, відволікаючи чоловіка! А ти піди посуд помий, бо мати не встигла!

Я розплакався і побіг до сусідів. Там жила бабуся Галина та дідусь Олександр. Вони розповіли мені, що сталося. Я дуже переживав за маму. Сусіди повідомили, що мамі стало зле і вона викликала швидку допомогу. Бабуся Галя запропонувала залишитися у них на ніч, а на ранок пообіцяла піти зі мною до лікарні провідати маму.

Вранці бабуся взяла мене за руку і повела до мами. У лікарні нас зустрів головний лікар:

– Я співчуваю, але цієї ночі серце твоєї мами не витримало. У неї були травми, несумісні з життям. Вона не пережила операцію.

У мене сльози полилися рікою… Серце розривалося і ставало важко дихати… Я побіг коридором, заглядаючи у кожну палату в надії побачити маму…

– Матусю, рідна. Як я у цьому світі без тебе? Не залишай мене. Я хочу бути з тобою. Повернись і забери мене.

Бабуся Галя плакала й повторювала: «Не плач, синочку… Мамочка тепер буде твоїм ангелом… стане оберігати тебе!»

Я побіг додому, впав на ліжко, і плакав доти, поки не заснув. Дядько Тарас увесь цей час спав у вітальні. Зранку я прокинувся від того, що дядько Тарас зайшов у мою кімнату, схопив мене за руку і підняв з ліжка:

– Ану вийшов з моєї квартири, хлопець, твоєї мами більше немає. Тепер ця квартира моя!

Я взяв найнеобхідніші речі і вибіг з квартири. Очі заливали сльози. Я не знав, куди бігти. Мене прихистили сусіди. Бабуся Галя написала на дядька Тараса заяву, його посадили. А вони оформили опікунство наді мною. Квартира за законом дісталася мені. Бабуся здавала мою квартиру в оренду, і на ці гроші та їхню пенсію ми жили. Я закінчив школу, вступив на державне навчання до університету. Отримав хорошу спеціальність.

Моїх сусідів-рятівників вже немає на цьому світі п’ять років, але я завжди їх згадую. Вони дали мені шанс на щасливе майбутнє. Якби не вони, я не знаю, що було б зі мною…

Зараз я одружений, маю чудову дружину, двох дітей та сімейний затишок. Але мені так бракує МАМИ…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 + 15 =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Бездомна і голодна: Як я прихистила жінку, а сама опинилась за воротами

**«БЕЗДОМНА І ГОЛОДНА»**: Вивіска, яку тримала жінка, яку я приютила — але того ж дня вигнали й мене з мого...

З життя2 години ago

Час виправити помилку

**Щоденниковий запис** Сьогодні був важкий день. Я ніколи не думала, що все обернеться саме так. Озвіріло згадую, як усе почалося....

З життя3 години ago

Болюча пам’ять, що не зникає

Больно пам’ятати, неможливо забути Квітень тішив теплом, а на початку травня раптом похолодало, два дні навіть сніг ішов. Наближалися святкові...

З життя4 години ago

«Що буде, якщо батьки справді розійдуться?» Вовку охопила тривога, а сльози нав’язались на очі.

«А якщо батьки справді розлучаться?» Від цієї жахливої думки в Олежка закрутило живіт і захотілося плакати. Троє друзів йшли зі...

З життя4 години ago

День між двома ночами

**Дві ночі і один день** Ярослава раз-по-раз поглядала на годинник. Час повз, мов равлик, повільно й важко. До кінця робочого...

З життя5 години ago

Загадка давнього зображення

**Таємниця старої фотографії** Олег та Марійка навчалися в одній групі. Звичайна дівчина, нічим не вирізнялася. Але чи то час закохатися...

З життя5 години ago

Привіт, ви чуєте? Дозвольте відкрити вам новий світ…

Алло, ви мене чуєте? Просто хочу відкрити вам очі… Соломія сиділа за кухонним столом, думаючи, що робити далі. «Пробачити не...

З життя6 години ago

Подорож серед хмар

Похід по хмарах З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттєво вкрилася краплинами води. Він із...