З життя
Втомлена від слухань, як легко сидіти вдома з дитиною під час декрету.

Відпустка по догляду за дитиною принесла мені багато переживань через постійні закиди про те, що мій чоловік має мене утримувати, а сидіння вдома з дитиною називають легкою справою. Одного дня я сіла і подумала, як може виглядати моє життя після розлучення. Житло було моє, автомобіль також, моя робота була стабільною, а зарплати вистачало. Я повідомила чоловікові, що хочу розлучитися. Його рідні не могли повірити у його поведінку.
Я вийшла заміж у 29 років. Мала добру роботу, власну квартиру, у придбанні якої мені допомогли батьки, і навіть змогла погасити кредит за авто. Словом, я була готова створити сім’ю і мати дітей. Саме тоді в моєму житті з’явився Василь.
Він був мого віку, у нас були спільні захоплення і щирі почуття. Ми одружилися і були дуже щасливі. Порозуміння було майже без слів. Перед народженням дитини наше життя було, як у казці. Дитину чекали з нетерпінням. Василь постійно повторював, що давно мріяв стати батьком. Але після народження сина мені здавалося, що чоловіка підмінили.
Коли нас із сином виписали з лікарні й ми повернулися додому, я думала, що Василь жартує. Незабаром зрозуміла, що він говорить серйозно. Він вважав, що я непотрібна в родині та тільки даремно витрачаю гроші. Це правда, я перестала заробляти, коли завагітніла і пішла у відпустку по догляду за дитиною.
Моя подруга народила на кілька місяців раніше. Я здивувалася, коли вона розповіла, що її чоловік вважає, що вона не займається дитиною. Я тоді подумала, що мені пощастило мати такого чоловіка. Він дуже дбайливий, тому також буде допомагати з дитиною. Було несподіванкою, коли мій Василь почав поводитися як чоловік тієї подруги.
Я витримала 9 місяців. Мій терпінню настав кінець. Я більше не могла слухати, що Василь змушений мене утримувати, а сидіння з дитиною вдома – легка справа. Одного дня я спокійно сіла і почала аналізувати, як виглядало би моє життя після розлучення. Житло було моє, автомобіль теж, робота стабільна і дохід досить хороший.
Я повідомила чоловікові, його матері та сестрі, що ми скоро розлучимося. Розповіла його родині про його поведінку після народження сина, і всі були щиро здивовані. Ми разом намагалися поговорити з ним. Спочатку Василь хотів показати свою силу, стверджуючи, що мене не тримає і я можу йти, куди захочу, але коли повернувся додому, просив пробачення. Казав, що зрозумів, що не цінував щастя, яке мав.
Тепер мені трохи легше. Василь перестав мене критикувати та допомагає з дитиною. У мене все ще є сумніви, і я не знаю, чи зможу йому пробачити. Наразі розлучення вважаю крайнім заходом, адже не хочу позбавляти дитину батьківської любові.
На щастя, стосунки у подруги з чоловіком також покращились. Дитина вже підросла, та чоловік знову захоплюється нею. Донька обожнює тата і скрізь з ним.
Я гадаю, що перший рік найскладніший для сім’ї з новонародженим. Просто треба бути більш терплячими один до одного.
