Connect with us

З життя

Після візиту до лікарні вона рушила на зупинку чекати маршрутку.

Published

on

Олена вийшла з поліклініки та попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності подорожувати в інший кінець міста було не надто зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олени Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олена підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона стала в кінець імпровізованої черги, щоб теж зайти в салон. Місць у старому «Богдані» було мало, і всі вони на момент, коли Олена зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки стоячи, не чекати ж наступну мінімум пів години», – подумала вона і зітхнула. Просити когось уступити місце вона соромилася. Хоч їй і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила почекати, доки у когось не прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, яка сиділа з дівчинкою на передньому подвійний сидінні, сподівалась, що хтось ще поступиться і нахилилася до своєї дитини. Хлопець у навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котячим переноском на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подруги щось жваво обговорювали, гортаючи Instagram. Решта пасажирів уваги на майбутню маму також не звертали.

Водій не поспішав рушати, навіть закурив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче почали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який ще через п’ять хвилин переріс у дружне: «Коли ж поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Микола Іванович, що провів за кермом більшу частину життя і мав у цьому житті певні моральні принципи, загасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і гучно вигукнув: «Ось коли місце вагітній хтось уступить, тоді й поїдемо!».

Того ж миті всі заклопоталися. Жінка з переноском встала і поставила свою ношу на коліна дідусю з заднього сидіння, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, які розглядали Instagram, зашарілися і обоє підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець у навушниках взагалі вийшов із маршрутки. Микола Іванович знову обернувся в салон, обвів задоволеним поглядом п’ять вільних місць і сказав Олені: «Вибирай, доню, яке зручніше. І їдемо помаленьку!».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісімнадцять + 5 =

Також цікаво:

BG4 години ago

Децата на Елена

Снахата ми Снежана роди в началото на март — през онази люта зима, когато в Габрово автобусите закъсняваха заради заледените...

UA5 години ago

Пімпик щодня тікав до притулку. Я думала, що він нас не любить, а він просто не міг покинути друга

Оксана, Київ. Місяць тому, в листопадовий ранок, коли Дніпро ніс із собою запах мокрого листя, ми поїхали до притулку. Софійка...

BG7 години ago

Гробът на капитан Делчев

Старите гробища над Карлово миришат на пръст и свещи — особено през октомврийските сутрини, когато мъглата се стича от Балкана...

CZ12 години ago

Nedělní lístek na Slavii, který jsem chtěl prodat

Nedělní lístek na Zbrojovku, který jsem chtěl prodat Jmenuju se David, je mi čtyřicet osm a bydlím v Brně. Táta...

BG12 години ago

Ключ към масата

Платих осемнайсет хиляди лева за седемдесетия рожден ден на майка ми и в същата вечер братовчедите накараха децата ми да...

BG13 години ago

Не чакай “някой ден

Казвам се Соня Радева, на шейсет и две години съм и живея в апартамент в кооперация в квартал "Лозенец" в...

BG15 години ago

Дървото на живота на улица „Шипка” №14

Залата на читалището в Карлово беше претъпкана с балони и цветя. Камери щракаха, бащи плачеха зад усмивките си, а аз...

CZ15 години ago

Jak jsem přišel o firmu, protože jsem podcenil vlastní ženu

Ten den jsem koupil náramek s brilianty za sto dvacet tisíc korun. Zlatnictví na Příkopech, prodavačka mi ho ještě zabalila...