Connect with us

З життя

Після візиту до лікарні вона рушила на зупинку чекати маршрутку.

Published

on

Олена вийшла з поліклініки та попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності подорожувати в інший кінець міста було не надто зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олени Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олена підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона стала в кінець імпровізованої черги, щоб теж зайти в салон. Місць у старому «Богдані» було мало, і всі вони на момент, коли Олена зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки стоячи, не чекати ж наступну мінімум пів години», – подумала вона і зітхнула. Просити когось уступити місце вона соромилася. Хоч їй і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила почекати, доки у когось не прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, яка сиділа з дівчинкою на передньому подвійний сидінні, сподівалась, що хтось ще поступиться і нахилилася до своєї дитини. Хлопець у навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котячим переноском на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подруги щось жваво обговорювали, гортаючи Instagram. Решта пасажирів уваги на майбутню маму також не звертали.

Водій не поспішав рушати, навіть закурив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче почали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який ще через п’ять хвилин переріс у дружне: «Коли ж поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Микола Іванович, що провів за кермом більшу частину життя і мав у цьому житті певні моральні принципи, загасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і гучно вигукнув: «Ось коли місце вагітній хтось уступить, тоді й поїдемо!».

Того ж миті всі заклопоталися. Жінка з переноском встала і поставила свою ношу на коліна дідусю з заднього сидіння, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, які розглядали Instagram, зашарілися і обоє підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець у навушниках взагалі вийшов із маршрутки. Микола Іванович знову обернувся в салон, обвів задоволеним поглядом п’ять вільних місць і сказав Олені: «Вибирай, доню, яке зручніше. І їдемо помаленьку!».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × 2 =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Не треба цього, я одружений і люблю свою дружину

— Олю, усе це непотрібно. Я одружений і кохаю дружину, — промовив він заготовлену фразу. Роман із Соломією прожили разом...

З життя6 хвилин ago

Друге життя

**Друге дихання** Микола не був красенем, як Тарковський. Працював звичайним інженером на тракторному заводі. Не пив… ну, хіба що по...

З життя1 годину ago

Друге життя

**Друге дихання** Микола не був красенем, як Тарас Шевченко. Він працював звичайним інженером на заводі тракторів. Не пив, хіба що...

З життя1 годину ago

Ти — моє все

3 липопада. Сьогодні якось особливо сумно. Ніби щось нагадало мені про Олега й Олену, які колись жили в одному будинку,...

З життя2 години ago

Чи це лише уявлення, або ми знову разом? – Настя притиснулась до нього

— Це мені здалося, чи ми знову разом? — Соломія притиснулася до Тарасика. — Ну як? Вроді нічого, правда? —...

З життя2 години ago

Ти – моя всесвітня радість

Ти — мій світ Дмитро й Олеся жили в одному будинку, в одному під’їзді, на п’ятому поверсі. Дмитро перейшов у...

З життя3 години ago

Повернення додому

**Повернення** — Оленко! Де ти? Оленко! — Марійка вбігла в хату, оглянула порожню кімнату й вискочила на ґанок, стукотять підборами...

З життя4 години ago

Зустрівши її вперше, разом іди, – промовив Ігор до собаки. – Я буду сумувати

— Ти зустрів її першою, з нею й іди, — сказав Тарас псові. — Я буду сумувати. Електричка почала гальмувати....