Connect with us

З життя

Після візиту до лікарні вона рушила на зупинку чекати маршрутку.

Published

on

Олена вийшла з поліклініки та попрямувала до зупинки чекати маршрутку. На сьомому місяці вагітності подорожувати в інший кінець міста було не надто зручно, але що поробиш, якщо їхня поліклініка закрита на ремонт до наступного року. «Народжувати ж тобі цього року, а не наступного», – жартував чоловік Олени Павло. На щастя, лікар порадував майбутню маму гарними результатами аналізів. Тепер їй належало проїхати десять зупинок на маршрутці, щоб дістатися додому.

Коли Олена підійшла до зупинки, маршрутка якраз під’їхала. Люди вже заходили туди, і вона стала в кінець імпровізованої черги, щоб теж зайти в салон. Місць у старому «Богдані» було мало, і всі вони на момент, коли Олена зайшла, вже були зайняті. «Ну що ж, поїду поки стоячи, не чекати ж наступну мінімум пів години», – подумала вона і зітхнула. Просити когось уступити місце вона соромилася. Хоч їй і було вже більше двадцяти років, але відстоювати свої інтереси вона так і не навчилася. Тому молода жінка вирішила почекати, доки у когось не прокинеться совість або хтось вийде на своїй зупинці.

Пасажири тим часом ігнорували майбутню маму. Жінка, яка сиділа з дівчинкою на передньому подвійний сидінні, сподівалась, що хтось ще поступиться і нахилилася до своєї дитини. Хлопець у навушниках старанно робив вигляд, що музика йому закрила не тільки вуха, але й очі. Жінка з котячим переноском на колінах заспокоювала свого улюбленця. Старенький дідусь дрімав на задньому сидінні, а поруч з ним дві юні подруги щось жваво обговорювали, гортаючи Instagram. Решта пасажирів уваги на майбутню маму також не звертали.

Водій не поспішав рушати, навіть закурив, висунувшись у вікно. Минали хвилини: п’ять, десять… Пасажири неохоче почали нервувати. По салону прокотився невдоволений шепіт, який ще через п’ять хвилин переріс у дружне: «Коли ж поїдемо, шефе?». П’ятдесятирічний водій Микола Іванович, що провів за кермом більшу частину життя і мав у цьому житті певні моральні принципи, загасив сигарету об борт «Богдана», повернувся в салон і гучно вигукнув: «Ось коли місце вагітній хтось уступить, тоді й поїдемо!».

Того ж миті всі заклопоталися. Жінка з переноском встала і поставила свою ношу на коліна дідусю з заднього сидіння, жінка з дитиною нарешті посадила доньку до себе на коліна, юні красуні, які розглядали Instagram, зашарілися і обоє підскочили зі словами: «Сідайте, будь ласка!». Хлопець у навушниках взагалі вийшов із маршрутки. Микола Іванович знову обернувся в салон, обвів задоволеним поглядом п’ять вільних місць і сказав Олені: «Вибирай, доню, яке зручніше. І їдемо помаленьку!».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

20 − три =

Також цікаво:

З життя8 хвилин ago

Бесплатная домработница и повар: беременность, которую не замечают

В маленьком городке под Владимиром, где рассветные туманы окутывают старинные деревянные дома, моя жизнь в 27 лет превратилась в бесконечное...

З життя13 хвилин ago

Сестра, с которой я не общалась двадцать лет, хочет переехать ко мне жить. Что делать?

Мы с сестрой не виделись больше двадцати лет. А теперь она просит переехать ко мне… Я не знаю, что делать....

З життя17 хвилин ago

Как я навсегда избавилась от нежеланного гостя на праздниках

Иногда кажется, что родные — это сплошное счастье. Пришли с тортом, детьми и улыбками — значит, ты обязана накрыть стол,...

З життя20 хвилин ago

Зовёт в родной дом, но я не хочу стать служанкой семьи

Он тащит меня в родительский дом — а я не собираюсь быть бесплатной прислугой его родни. Меня зовут Даша, мне...

З життя21 хвилина ago

Желание увидеть правнучку vs. непростительное предательство

Меня зовут Анастасия, и уже много лет я не могу справиться с одной историей. Может, расскажу — и станет легче....

З життя36 хвилин ago

Как любовь превратилась в горькое разочарование: без предупреждения

Не предупредил… Просто бросил как снег на голову: как любовь превратилась в горький урок Меня зовут Светлана. Мне двадцать семь....

З життя1 годину ago

Внезапная правда о любви: от надежды к разочарованию

Не предупредил… Просто бросил в омут, как сон, где любовь рассыпалась в прах. Меня зовут Аграфена. Мне двадцать семь. Я...

З життя1 годину ago

Возвращаться в дом его семьи — я не для того, чтобы стать прислугой

**Дневник Анастасии** Он снова заводит разговор о переезде в родительский дом. А у меня сердце сжимается — я не хочу...