Як виявилося, ми весь цей час орендували квартиру у свекрухи.

Як виявилося, весь цей час ми орендували квартиру у свекрухи.

Протягом двох років я думала, що ми орендуємо квартиру у зовсім іншої людини, але, як з’ясувалося, власницею квартири є моя свекруха. Я була просто приголомшена.

Ми одружилися два роки тому. Оскільки я з села, у мене не було власної квартири. Чоловік теж не мав, а свекруха жила з партнером у двокімнатній квартирі і попросила дорослого сина виїхати.

Після весілля ми вирішили жити разом, тож я переїхала в нову квартиру з чоловіком. Ремонт трохи збентежив мене, адже не хотілося нічого змінювати не у своїй квартирі. Я мріяла про іпотеку і власні квадратні метри.

Проте не вдалося накопичити на перший внесок. Наші зарплати були середні – ледве вистачало на проживання. Я запропонувала чоловікові купити однокімнатну квартиру, але він не хотів. У його словах була частка правди. У нас були різні життєві стилі, і ми б не ладнали в однокімнатній. А більше сварок – швидше розлучення. Ми таких планів на майбутнє не будували.

Чоловік навіть чути не хотів про оренду іншої квартири. Казав, що має гарні стосунки з власницею, тому ризикувати немає сенсу. Зрештою, ми не могли придумати спосіб, щоб заощадити більше грошей, і не хотіли працювати сім днів на тиждень. Якщо зараз нам важко платити за оренду, то як відкладати на власне житло?

Свекруха не втручалася в наші стосунки. Ми добре ладнали – нічого поганого сказати не можу. У неї було своє життя і захоплення, тож часу навіть нас відвідувати не було. Зустрічалися лише на свята, і всім так було зручно.

Ми жили в цій квартирі два роки. Усіма платежами та іншими справами займався чоловік, адже мав контакт із власницею. І потім випадково дізналася, що орендуємо у свекрухи.

Нас запросили до неї на річницю. І там почалася розмова між нею і чоловіком про близьких родичів. Говорили про якесь весілля.

– Твоя двоюрідна сестра ще не одружена…

– Ні, через прізвище сперечаються, не хоче його змінювати. А наречений вважає, що це неповага, – сказав мій чоловік.

– У першому шлюбі я теж не змінювала прізвища. Працювала у музичній школі, прізвище було відоме, навіщо це все? Тільки в другому шлюбі я вже не була Ковальчук.

І тут дійшло до мене – я бачила це прізвище на рахунках за квартиру. Нічого не сказала, бо мій скандал зіпсував би свято.

Вдома я запитала прямо чоловіка. Він не заперечував. Сказав, що платимо оренду його мамі. Вона не хотіла віддавати йому квартиру безкоштовно.

Я була шокована, а чоловік не бачив у цьому нічого поганого. Вважав, що зобов’язаний допомагати матері, тож усім добре.

– Ми б усе одно орендували квартиру, а тут можемо робити ремонт і жити роками, ніхто нас не вижене, – сказав радісно чоловік.

Здається, що він має рацію, але мені не подобається вся ця ситуація. Як можна вимагати гроші від власного сина? Уже б давно зібрали на іпотеку, а свекруха заселила б сюди чужих. Але прибуток важливіший…

Чоловік намагався мене заспокоїти.

– Врахуй, що не доведеться сплачувати іпотеку. Я – єдиний син, квартира дістанеться мені.

– Так, точно, тобі.

– Ну, що тобі? Ми ж не збираємося розлучатися.

Не знаю, що робити. Ця ситуація не дає мені спокою. Я не почуваюся у цій квартирі добре, хоча також плачу зі своєї кишені. Як жити далі?